А. Аудгільд Сульберг - Хто проти суперкрутих

Я глянула на Юганну, яка стояла найближче до мене. Вона усміхнулася, вражена не менше за мене. Ми обернулися до Нільса й Бріттані — ті сяяли від вуха до вуха.

Ми таки впоралися!

Пісню я присвятила не Маґнусові, якщо ви так подумали.

Ну, йому також. Певним чином.

Знаєте, чому я аранжувала «Your Song» в англійському стилі, чому хотіла заспівати цю пісню на Конкурсі талантів, чому слухала її щоразу, коли мені бувало сумно й треба було будь-що повернути собі добрий настрій? Бо вона нагадувала мені, яким везунчиком долі я є, попри все!

Коли ми з Юганною підслухали розмову мами й тітки Муни про мене, того дня, як Юганна вперше прийшла до нас додому, тітка Муна вже про все здогадалася. Хоч і не зовсім. Я ледь стрималася, щоб не влетіти до кухні, коли вона сказала, що їй цікаво, чи усвідомлюю я, наскільки мені пощастило з таким другом, як Нільс.

Звісно, усвідомлюю! — хотілося крикнути мені. Звісно, я знаю, як мені пощастило з Нільсом!

Без нього мені не було б із ким працювати в групі на уроках суспільствознавства.

Без нього я не корчилась би від сміху щонайменше раз на день.

Без нього мені було б самотньо готувати домашні завдання.

Без нього я не мала б гостей на свої дні народження.

Без нього я б ніколи не наважилась бути сама собою, такою, якою себе бачу.

Без нього я не мала б сили ходити до школи.

Для мене «Your Song» — пісня про те, як чудово мати друга, який завжди підставить тобі плече. Який ніколи не закочуватиме зневажливо очі й не обзиватиме поганими словами, не уникатиме, навпаки, вважатиме суперкласною, дотепною і веселою дівчинкою, якою ти насправді є.

«Your Song» спонукає мене думати, як мені пощастило мати в житті Нільса.

Пісня присвячувалася йому.

Це трапилося через дві хвилини після того, як ми покинули сцену.

Фелікс підійшов до нас. Тобто до Юганни.

Я бачила, як він притулився до неї, як вона зашарілася. Але не чула слів, від яких вона засяяла усмішкою на все личко. Мої вуха були нашорошені на звуки за спиною.

Спершу почулося шипіння, потім — тихе гарчання, а тоді — дивний приглушений рик. Я подумки перебрала всіх дрібних звірят, але не змогла визначити на слух, кому могли б належати ті звуки. Не кошеня, не собача… Додумати до кінця я не встигла, бо істота перейшла в наступ. Мою руку вивернуло назад, я втратила тверду опору, крутнулася, як дзиґа, і… зустрілася з парою лютих очей, густо обведених тінями різного кольору.

Бріттані.

— You said that Фелікс западає на дівчат, які грають на тамбурині! Не на скрипці!!! — гнівно зашипіла вона.

Shit!

Ви, мабуть, не забули, що я сказала Бріттані того вечора, коли ми з Нільсом умовляли її приєднатися до нашого музичного гурту. А я ось забула! Хоч аж ніяк не забудько!

— You said that Фелікс благатиме мене стати його дівчиною! — гарчала Бріттані. — That he would be totally wow, щойно побачить чарівну дівчину з тамтамом!

— Тамбурином, — ледь чутно прошепотіла я.

— WHATEVER! YOU LIED ТО ME!

Я здригнулася від її крику.

— В-в-вибач! — пробелькотіла я.

На щастя, з’ясувалося, що Бріттані не так вже залежало саме на Феліксові.

— Well! — примирливо мовила вона. — Як не Фелікс, то буде хтось інший! Але я сьогодні не піду додому, доки ти і Нільс не роздобудете мені якогось бойфренда! От щоб знала!

Бріттані не з тих, хто відкладає задумане на потім. Ми з Нільсом ледь встигли купити собі по пляшці коли, як вона потягнула нас на полювання за бойфрендом. Бріттані значно приставучіша, ніж навіть Арнульф. Вона миттю примазалася до вищої касти, ніхто й оком зморгнути не встиг!

— О, цей навіть дуже нічогенький!

Моє серце вдарилося у ребра.

Хоч ми й стояли доволі далеко від решти, не менш як за п’ять метрів, я відразу зрозуміла, про кого мова. Маґнуса я упізнала б, напевно, й за десять метрів. За манерою ходити, стояти, обертатися і пригладжувати долонею волосся його не сплутаєш ні з ким.

— Він… зайнятий, — пробурмотіла я.

— So what ? — пирхнула Бріттані. — Фелікс — хлопець Теї, але це не заважає йому фліртувати з Юганною!

Ні я, ні Нільс не мали що відповісти на це.

— І отой дуже кльовий! — тицьнула вона пальцем. — Круто рухається на сцені, а як стегнами вихиляє!

Я наморщила носа, але промовчала.

Зате не промовчав Нільс. Він ніколи не знає, коли треба стулити рота.

— Hi-ні-ні! Від Бйорна Інґе тримайся подалі! Навіть не думай.

— О так, Бйорн Інґе! — урвала я Нільса. — Більшого catch, ніж він, годі й шукати!