А. Аудгільд Сульберг - Хто проти суперкрутих

Тітка глянула спершу на Нільса, потім на мене, обтерла рот і сказала:

— Ну давай, Анне Беа! Викладай!

— Алльо, — обурилася я. — Хто тобі сказав, ніби це стосується мене?

Тітка Муна хитро звела догори одну брову.

Я зашарілася. Тітка точно помітила мою широку усмішку після Нільсових слів.

— Гаразд, спробую вгадати, — мовила вона. — Ти сьогодні була на фізрі?

Я похитала головою.

— Сюнне сподобався твій твір англійською?

Я кивнула.

— Але Нільс не це мав на увазі. Це було щось більше, — підказала я.

— Щось більше? Невже зуміла нарешті поставити на місце отих ваших паскудних понтових дівок?

— Так! — радісно вигукнув Нільс. — І не лише це!

— Не лише це? — розгубилася тітка Муна. — Ще щось? Ану, розповідайте від самого початку! Хай Нільс розповідає, щоб Анне Беа ще раз могла натішитися…

Ось чого я так люблю свою тітоньку.

Вона каже так, як є…

Отак я почула історію про те, як Маґнус врятував Аннебіно від смерті від задушливого кашлю на шкільному ґанку. А наступного дня з’явився у дверях класу, покликав її на ім’я і заступився за неї перед гламурними заразами, Теєю, Ронею та Ширін. А потім Роню охопили такі скажені ревнощі, що вона накричала на Аннебіно. А потім Маґнус підійшов до парти Аннебіно вже після того, як Тея, Роня і Ширін вибігли з класу…

— …бачили б ви її усмішку, — закінчив оповідь Нільс. — Хоч Маґнус нічого особливого й не зробив, просто віддав їй рефлектор із шолома.

— О, Аннебі… Анне Беа! Фантастично! — вигукнула тітка Муна. — Чуєш, Крістоффере! Ти маєш пишатися старшою сестричкою, яка зуміла впоратися з цілою купою зарозумілих задавак перед самим казковим принцом!

Крістоффер нічого не відповів.

Він напхав рота смаженим м’ясом, сиром та соусом і не міг говорити. Самі ж тако залишив на потім, щоб з’їсти без нічого.

— Я, у кожному разі, дуже тобою пишаюся, Анне Беа! — похвалила тітка Муна. — Сама не повелася б ліпше!

Я так широко усміхалася, аж щоки стерпли.

— А тепер перейдімо до проблем, — сказала тітка Муна, відпиваючи ковток води зі склянки.

Ми з Нільсом перезирнулися.

Він не усміхався.

— Я бачу, ви вже трохи заспокоїлися, — почала тітка Муна. — Поясню, що нам треба зробити. Чи радше, що ти мусиш зробити, Анне Беа. Бо, попри все, тепер ти опинилася на лінії вогню.

На лінії вогню?

Мої очі завертілися на всі боки, мов кульки-стрибунці.

Хоч тітці Муні самій живеться несолодко, і вона відчайдушно ловить чоловіків за штани, радити вона вміє добре — на неї можна покластися. Вона завжди знає, що робити в критичній ситуації. Я теж чудово розуміла: Тея, Роня та Ширін не залишать мене в спокої. Я не тільки наважилася підвищити на них голос, а ще й звинуватила — на їхню думку — Фелікса в гомосексуалізмі й зазіхнула на Маґнуса.

Я зручніше вмостилася на стільці. Нільс зробив те ж саме.

— Ти, Крістоффере, теж уважно слухай! — тітка Муна штовхнула малого ліктем під бік. — Мої поради стануть тобі в пригоді наступного року, коли підеш до школи. Перший клас — це тобі не жарти!

Крістоффер навіть не муркнув.

— Гаразд, — почала тітка Муна. — У твоїй ситуації, Анне Беа, головне — не відступити, не сподіватися, що все якось вляжеться. Треба дотиснути!

Дотиснути?!

Я не з тих, хто дотискає. Я належу до типу людей, які відступають з надією, що все вляжеться само собою.

— Дотискати треба на повну, а не наполовину, — повчала тітка Муна. — Найменший натяк на вагання на старті, і Тея, Роня та Ширін вчепляться тобі в горлянку й подеруть на дрібні клапті, навіть гикнути не встигнеш. Так завжди діють крутелики. Я мала з такими справу навіть дорослою, і з роками ліпше не стало! Але повернімося до справи! Суть у тому, що ти мусиш рішуче діяти від самого початку, дати їм зрозуміти, що перед ними гідний суперник. І це ще не все. Ти — суперниця, яка будь-що прагне перемоги!

Тітка Муна відхилилася на спинку стільця, задоволено кивнула головою.

Нільс глянув на мене.

Я теж скоса подивилася на нього.

— Уперед! — закликала тітка Муна. — Де ваша воля до боротьби? Готові дати відсіч суперкрутим?

— Ясно! — з готовністю відгукнувся Нільс.

— Звичайно! — неохоче погодилась я.

Тітоньці Муні не бракувало красномовства, однак мене вона щось зовсім не надихнула. Тітка не здогадувалася, які злі сили нам протистояли. Сумніваюся, що дорослих суперкрутих можна хоч приблизно порівняти з Теєю, Ронею та Ширін.

— Розумію, — мовила тітка Муна. — Боїшся, що вони мають більше козирів на руках.