А. Аудгільд Сульберг - Хто проти суперкрутих

Я про інше. Коли Маґнус через чотири дні заговорив зі мною на сходах школи, щось перевернулося всередині. Ніби історія про Доллі й Девіда відкопала в мені додатковий простір, і стало легше дихати.

Коли Маґнус поклав мій шолом на сходинку й відчинив вхідні двері, я обернулася до нього. Не могла зазирнути йому в очі, тож сфокусувала зір на одній з ямочок від усмішки на щоці.

І тоді це сталося.

Я розтулила рот.

— П-п-побачимося, — сказала я.

— Побачимося, — відповів Маґнус.

Він зник за дверима, а я відразу відчула зміну.

Щось кардинально зрушилося у мені. Кістки вже не стискали серце, як завжди. Воно не застрягало більше поміж ними. Висіло, немов гімнаст, на ребрах і шалено вертіло дупою!

А тоді миттю застрибнуло в нову кімнатку в тілі й зробило потрійне сальто.

— Дивно, що таке взагалі сталося!

Тея сиділа на вчительському столі й закочувала очі.

— Сталося — факт! — відповіла їй Ільва-Мерете.

— Yeah right, — засміялася Тея.

Цього разу, як виняток, вони сміялися не з мене.

Ільва-Мерете має морквяного кольору волосся і веснянки, мріє стати художницею. Іншими словами, вона не надто цікавить хлопців. А коли, після того як кілька днів тому вивихнула руку, вона несподівано почала розповідати екзотичні історії про свої любовні походеньки, її навіть трохи помітили.

Мушу визнати, нас з Нільсом також ошелешила раптова зміна в особистому житті Ільви-Мерете, проте ми вдавали, ніби нічого не сталося.

Інша справа — Тея.

— Господи, Ільво-Мерете, — закотила вона очі. — Спробуй наступного разу трохи відредагувати свої фантазії. Усі ж розуміють, що ти це понавигадувала!

Мені прикро казати, але я розуміла, що мала на увазі Тея.

Цього разу Ільва-Мерете не просто фліртувала зі сусідом своєї бабусі. Йому, до речі, виповнилося шістнадцять, і він був фотомоделлю. Так ось, націлувавшись удосталь, вони вирішили покататися на його мопеді. Вечір завершився аварією — мопед переїхав одного з бабусиних садових гномів.

— Те, що ти цього не бачила, ще не означає, що нічого не було! — гнівно заперечила Ільва-Мерете.

Тея розмашисто баламкала ногами. Її уґґі майже сягали моєї парти.

— Гаразд, як його звуть? — не здавалася Тея.

— Кого?

— А як ти думаєш, про кого я питаю? Хлопця, з яким ти цілувалася, звісно!

— А, його… Юак… Ні, Юна… Ой ні… Бенджамін! Його звуть Бенджамін!

Роня та Ширін залилися глузливим сміхом.

— Точно не Юакім? — реготала Роня.

— Чи може… постривай… Юнас? — підхопила Ширін.

Єдина сфера, у якій фантазія Ільви-Мерете пробуксовувала, — хлопчачі імена.

— Не хочу видатися стервом, Ільво-Мерете, — пирхнула Тея, — але ти така убога зі своїми брехнями. Правда, Марі?

Я чула, як скрипнула парта Марі під вікном, потім скреготнув стілець. Вона, мабуть, до останнього моменту сподівалася, що її не втягнуть в розмову.

— Ну… Але… — кахикнула вона. — Усяке буває. Як розказує Ільва-Мерете… Але аварія з… гномом…

Отут Марі прокололася. Вона завжди захищає Ільву-Мерете, а тепер усі помітили, як забігали її очі, як вона потупила погляд. Навіть я помітила.

— Так я і думала, — криво усміхнулася Тея.

Вона закинула довге біляве волосся на один бік, щоб Роня та Ширін змогли промасувати їй плечі. Вони роблять Теї масаж щонайменше раз на день.

Я поглянула на годинник. Скоро дзвоник на урок. Англійська, мій другий улюблений предмет після математики. Не те щоб я була психована заучка чи щось таке, просто Сюнне мала на сьогодні перевірити наші твори, і мені страшенно цікаво, що ж вона скаже про мою писанину.

Сюнне — наша класна керівничка й моя улюблена вчителька після Одда. Вона завжди стає на мій бік, коли Тея чи інші насміхаються з мене, але робить це не по-дурному, не так, ніби я її улюблениця. Коли мама зателефонувала їй і розповіла, що понаписувано в моїй стрічці на «фейсі», Сюнне зачепила цю тему на уроці рідної мови. Не називаючи мого імені. Вона просто завела дискусію про поведінку дітей та підлітків у соціальних мережах. Ніхто не здогадався, що то моя мама нажалілася.

Але то таке… У творі треба було написати, що нас надихає у житті. Близька людина чи книжка, чи якась знаменитість, чи щось інше. Сюнне сказала, темою може бути що завгодно. Я написала про одну пісню, яку завжди слухаю, коли мені тоскно, і хочу знову повеселішати. Текст, до речі, знаю напам’ять.

— Що з тобою, Анне Беа?

Тея копнула ногою мою парту.

— Мала з кимось обійманки останнім часом?