Меґ Кебот - Щоденники принцеси

Але вся справа в тому, що в мене немає такої екстрасенсорної сили, і якщо виявиться, що Джош зі своїми дружками хоче облити мене свинячою кров’ю, я не зможу їх вбити. Тільки якщо я не викличу національну гвардію Женовії. Проте й тут є складності, бо у Женовії немає ані повітряних сил, ані морського флоту, то як же армія сюди дістанеться? їм потрібно буде летіти приватними літаками, а квитки, якщо їх купувати прямо перед вильотом, коштують ОГО-ГО СКІЛЬКИ. Сумніваюся, що тато погодився б на такі великі витрати з бюджету держави, а тим паче через справу, яку б він назвав зовсім несерйозною.

Але якщо Джош Ріхтер мене підведе, можу вас запевнити, моя реакція буде ой яка серйозна. Це ж заради нього мені воском видалили волосся на ногах. Як це вам? І якщо ви думаєте, що це зовсім не боляче, уявіть, як би ви почувалися, коли б вам воском видалили волосся під пахвами. І це я теж зробила заради нього. Тепер розумієте? Це ДУЖЕ БОЛЯЧЕ. Я ледь не плакала, так мені боліло. Тож якщо мене «кинуть», не кажіть, що не можна буде викликати гвардію Женовії.

Я знаю, тато думає, що Джош мене підставив. Зараз він сидить на кухні за столом і удає, ніби читає «ТВ-гайд». Але я бачу, як він постійно позирає на годинник. Мама теж. Тільки наручного годинника в неї немає, тож вона постійно дивиться на настінний годинник у формі кошеняти, в якого очка моргають.

Ларс теж тут. Він не дивиться на годинник. Він перевіряє обойму, щоб упевнитися, що йому вистачить куль. Гадаю, тато наказав йому стріляти у Джоша, якщо той хоч на крок до мене наблизиться.

А, до речі. Тато дозволив мені піти на танці тільки за умови, якщо з нами піде Ларс. Я через це не дуже переймалася, бо й так знала, що з нами піде Ларс. Але удала, що дуже розсердилася, аби тато не подумав, що я так легко здаюся. ЙОМУ від Grandmère слід чекати ВЕЛИКИХ неприємностей. Коли я міряла сукню, вона сказала мені, що тато не може бути відданим у стосунках з жінками. Ось чому він не хоче відпускати мене на побачення з Джошем: йому страшно подумати, що Джош може покинути мене так, як він сам кидав чимало дівчат-моделей по всьому світу.

Але ж, тату, навіщо припускатися найгіршого?

Джош не може мене покинути. Він ще жодного разу не був зі мною на побаченні.

І якщо він незабаром не з’явиться, то БАГАТО ВТРАТИТЬ. Зараз я виглядаю набагато краще, ніж будь-коли за все своє життя. Бабця Коко Шанель справді перевершила себе; моя сукня дуже сексуальна, вона зшита зі світло-блакитного шовку, зверху на ній складки, як в акордеона, і тому мою плоскогрудість навіть не помітно, а знизу вона пряма й вузька, і все це пасує до моїх світло-блакитних шовкових туфель на високих каблуках. Мабуть, я схожа на бурульку, але, за словами дамочок з магазину «Шанель», це силует нового тисячоліття. Бурульки зараз у моді.

Єдина проблема в тому, що я не можу погладити Товстого Луї, бо до моєї сукні пристане його руда шерсть. Треба було купити таку липку стрічку, коли я була в «Райт Ейд» [33] « Райт Ейд » — мережа аптек у США. , але я забула. А тепер він сидить біля мене на дивані, сумний-пресумний через те, що я не можу його погладити. Я сховала всі свої шкарпетки: раптом він захоче мені помститися і з’їсть одну з них.

Тато щойно зиркнув на годинник і сказав:

— Гм. Уже сьома п’ятнадцять. Меткий хлопчина, нічого не скажеш.

Я намагалася зберігати спокій.

— Напевне, на дорозі великі пробки, — сказала я так по-принцеськи, як тільки могла.

— Авжеж, — відповів тато. Здається, він не дуже через це журився. — Що ж, Міє, ми ще можемо встигнути на «Красуню і Чудовисько», якщо хочеш. Я певен, що зможу дістати…

— Тату! — нажахано прокричала я. — Я не хочу сьогодні з тобою іти на «Красуню і Чудовисько».

Тепер уже він засмутився:

— Але раніше ти любила цей мюзикл…

Слава Богу, задзвонив домофон. Це він. Мама щойно запросила його зайти в квартиру. Ще одна умова, з якою мені дозволили піти, окрім того, що з нами іде Ларс: Джош має познайомитися з обома моїми батьками — і, мабуть, пред’явити своє посвідчення, хоча сподіваюсь, тато до такого ще не дійшов.

Доведеться залишити щоденник дома, тому що в clutch , як називається моя шкіряна плоска сумочка, не вистачить місця.

О Боже, в мене так спітніли руки! Треба було послухатися Grandmère, вона ж пропонувала мені вдягти рукавички до ліктів…

Ну, гаразд, я збрехала. Я таки взяла свій блокнот. Я змусила Ларса його нести. В його портфелі, який він постійно тягає з собою, не дуже-то й багато місця. Я знаю, що там купа різних глушників, гранат і такого іншого, але я була впевнена, що місце для одного жалюгідного малесенького щоденничка в ньому знайдеться.