Готфрид Келлер - Зелений Генріх

Спочатку вона зайшла до одного шановного всіма столяра, який нерідко бував у солідних будинках і володів тому світськими знаннями. Як друг мого покійного батька, він підтримував дружбу з нами і до того ж ретельно сприяв прагненням людей свого кола до освіти. З повною серйозністю вислухавши слова моєї матінки, він рішуче відкинув мої наміри, які, за його словами, призвели б тільки до того, що дитина була б приречена на жебрацьке і безпросвітне існування. Одначе столяр зголосився надати допомогу в тому разі, якщо хлопчик обов’язково захоче взятися за художнє ремесло. Якийсь юнак – його двоюрідний брат – вивчився в одному віддаленому місті гравірувати географічні карти, тепер він чимало заробляв, так що зажив доброї слави в очах усієї своєї рідні. Порадник зголосився, на знак особливого дружнього ставлення до матінки, відрекомендувати мене цьому чоловікові з тим, аби я, якщо у мене справді є здібності, правильно використавши час для здобуття необхідних знань, міг навчитися не тільки гравірувати карти, але згодом і самостійно викреслювати їх. Оце була б професія, славна, поважна, та до того ж корисна і підходяща для солідного життя.

Сповнена тривог і сумнівів прийшла матінка до іншого покровителя, який був також другом її чоловіка. Він володів фабрикою, що виготовляла строкаті набивні тканини, і поступово зумів так розширити своє незначне підприємство, що тепер пожинав плоди зростаючого добробуту. Фабрикант таким чином відгукнувся на повідомлення моєї матінки:

– Та обставина, що юний Генріх, син нашого незабутнього друга, хоче обрати кар’єру художника, як і ваше повідомлення про те, що він уже давненько найрадше займається олівцем і фарбами, якнайкращим чином відповідає одній думці, яку я з віднедавна плекаю щодо хлопчика. Що ж, нахили його спрямовані до діяльності більш витонченої, для якої потрібні таланти та вищі поривання, і це цілком у дусі його славного батька, а проте нахили ці мають бути спрямовані по вірному і розумного шляху. Ви, шановна пані, мій давній друг, і вам відомий характер мого немаловажного підприємства: я виготовляю строкаті тканини, і якщо мені вдається отримати деякий дохід, то головним чином унаслідок того, що я з величезною увагою та швидкістю намагаюся застосувати новітні та оригінальні малюнки і, більше того, шукаю можливостей випередити панівні смаки пропозицією малюнків усе більш нових і більш оригінальних. Для цієї мети на фабриці є свої малювальники, яким доручено вишукувати нові зразки; сидячи в затишній кімнаті, вони, відповідно до свого смаку, розкидають по тканині квіти, зірки, завитки, мазки та лінії. У моєму закладі троє таких малювальників; я змушений платити їм неабиякі гроші, та, крім того, мені доводиться ще оточувати їх пошаною. Хоча вони досить вправно осягають і виконують свої обов’язки, все ж їм випадково довелося зайнятися цим ремеслом, і в них немає до нього ніякого душевного потягу. Чи може бути для мене будь-хто бажанішим, аніж юнак, який із таким запалом віддається паперу та фарбам, який у такому юному віці цілі дні безперервно, не змушуваний ніким, малює дерева та квіти! Ми йому вдосталь роздобудемо квітів, і нехай він собі невтомно, щоразу по-новому розвиваючи свою фантазію, стрункими рядами завдає їх на тканині; нехай видобуде він із багатої природи найхимерніші, найчарівніші візерунки, які приведуть у відчай моїх конкурентів! Коротше кажучи, віддайте вашого сина в мій дім! Він у мене швидко наздожене інших, а через кілька років ми пошлемо його до Парижа, де цю справу поставлено на широку ногу і де відмінні малювальники з різних галузей промисловості живуть по-князівськи, а підприємці просто-таки носять їх на руках. Коли він там пройде необхідне навчання і достатньо розширить свої пізнання, він уже буде сформованою людиною і зможе сам визначити свою долю. Захоче він знову зв’язатися зі мною – що ж, це принесе мені й радість і прибуток; знайде він своє щастя в іншому місці – навіть і в цьому разі я матиму не менше задоволення. Обміркуйте мої слова, – здається мені, що я не помиляюся!

Слідом за цим він повів матінку оглядати підприємство та показав їй усі свої багатоколірні чудеса, всі свої різьблені по дереву зразки і те, чим він найбільше пишався, – винахідливі та сміливі візерунки своїх малювальників. Усе це припало матінці вельми до душі та вселило їй радісне сподівання. Її полонило, що такий умілий ділок пропонує для мене вірне і прибуткове ремесло, а думка про те, що мистецтво це слугує прикрасі жінок, що воно таке чисте та мирне, несла їй упевненість, що син її знайде собі тут надійний прихисток. До того ж вона, може, відчувала і цілком зрозуміле марнолюбне хвилювання, коли уявляла себе в сукні з недорогої матерії, розписаної за моїм малюнком. Ці приємні думки цілком опанували її, і вона цього разу перервала свої візити, щоб поринути в чарівні мрії.