Готфрид Келлер - Зелений Генріх

Оскільки я не володів блиском його багатої палітри, то глибока змістовність мого першого начерку, свіжа безпосередність сприйняття багатої природи з її достатком образів і форм – усе це стало б відомим відшкодуванням для цінителя мистецтва.

Коли, збираючись додому, я затримався на мить перед моєю самотньою картиною, я переконався, що поради майстра не зробили її кращою, але, навпаки, мовби збіднили її зміст; це доказ того, що і в таких випадках нічого зяблику вчитись у дрозда.

За існуючими правилами, я мав тримати картину на виставці вісім днів, і за цей час жодна душа не запитала про її ціну. Потім я її забрав і до пори до часу притулив до стіни. Зробивши це, я вирушив у сусідню комірчину, що слугувала мені спальнею, і всівся на свою дорожню скриню; це ввійшло у мене в звичку, коли мені доводилось обмірковувати що-небудь важливе, – скриня була ніби частиною рідного дому. Так завершилася моя перша спроба самостійно заробити собі на шматок хліба.

«Що ж таке заробіток і що таке робота? – запитав я себе. – Одному варто тільки побажати, і щасливий випадок легко принесе йому багатий дохід, інший трудиться з невпинною, неослабною ретельністю – і це схоже на справжню роботу, але позбавлене внутрішньої правди, необхідної мети, ідеї. Тут називається роботою, винагороджується та зводиться в чесноту те, що там вважається неробством, безглуздістю та навіженством. Тут приносить користь і дохід щось позбавлене щирості, а там щось істинне та природне ніякої користі, ніякого доходу не приносить. Зрештою випадок завжди є королем, який висвячує нас у лицарі. Який-небудь спекулянт придумує Revalenta arabica (так він це називає), працюючи потім із обережністю й терпінням; справа набуває неймовірних розмірів і блискуче досягає успіху; тисячі людей починають рухатися, навіть сотні тисяч, заробляють мільйони на цій справі, хоча всяке повторює: «Це обдурювання!» Втім, обдурюванням і обманом зазвичай називають такі справи, від яких чекають прибутку без праці та зусиль. Але ніхто ж не скаже, що виготовлення Revalenta не варте ніякої праці; немає сумнівів, що тут панують порядок і працьовитість, старанність і завбачливість, як у будь-якому поважному торговому домі або державному підприємстві; породжена випадковою думкою спекулянта, виникла велика діяльність, почалася справжня праця.

Доставка суміші, виготовлення банок, упаковка та розсилка займають безліч робітників; велика кількість людей також зайнята старанною організацією широкомовної реклами. Немає жодного міста на будь-якому континенті, де б складачі й друкарі не годувалися рекламними оголошеннями, немає жодного села, де б який-небудь перекупник не наживав на цьому хоча б дещицю. І всі побори стікаються тисячами струмочків у сотні банкірських будинків і направляються далі поважними бухгалтерами та небагатослівними касирами творцям великої ідеї. А в конторі своїй із важливим виглядом сидять автори, занурені в глибокодумну діяльність; бо їм належить не тільки здійснювати щоденне спостереження та керівництво підприємством – їм треба вивчати і торговельну політику, щоб прокласти нові шляхи для мелених бобів, щоб захистити їх від загрози конкуренції то в одній, то в іншій частині земної кулі.

Але не завжди в цих приміщеннях панує глибока тиша ділового дня, непорушна суворість порядку; бувають дні, присвячені відпочинку, задоволенням, моральній винагороді, – вони приємно порушують трудове священнодійство. Довіра співгромадян вшанувала голову дому посадою міського радника, і відбувається частування всіх підопічних, яке личить випадку. Або святкується весілля старшої дочки, урочистий день для всіх, кого це стосується, бо укладений цілком гідний союз із одним з найвизначніших родин міста; і з того і з іншого боку стан настільки пропорційно зважено, що будь-яке порушення подружнього щастя є абсолютно немислимим. Уже напередодні в дім привезли цілий ліс пальм і миртових дерев, уже розвішано гірлянди квітів; уранці вулиця заповнюється цікавими, натовп шанобливо розступається перед екіпажами, що нескінченною низкою під’їжджають, від’їжджають і знову повертаються, поки грім фанфар не повів початок святкової трапези. Але незабаром настає врочиста тиша – це весільний батько піднімає келих і зі зворушливою скромністю, щоб не кидати виклик долі, описує свій життєвий шлях і відплачує подяку провидінню, яке піднесло його, недостойного, так високо, що він тепер в усіх на виду. З простим мандрівничим костуром, який іще донині зберігається в покинутій комірчині, прийшов він колись у це достойне місто і поступово, крок за кроком, але з невтомною наполегливістю йшов шляхом боротьби, долаючи нужду й турботи, часом мало не втрачаючи мужність; однак, ідучи об руку з доблесною дружиною, матір’ю його дітей, він знову підводив голову і спрямовував свій погляд на ту єдину велику мету, яка була перед ним. Довгими самотніми ночами він мучився творчими задумами, плоди яких тепер облагодіяли цілий світ, а заодно винагородили його чесні прагнення, принесли йому скромний добробут і т. д.