Можливо, я вже занадто захопився цією пригодою, на яку витрачаю і час і здоров’я. Але я сподіваюся, що моя удавана хвороба не лише рятує мене від нудьги, що панує у вітальні, але і стане у пригоді мені у моєї суворої святенниці, чия люта доброчесність уживається, проте, з ніжною чутливістю! Я не сумніваюся, що її вже інформували про цю прикрість, і мені страшенно хочеться знати, що вона про неї думає, тим паче, що – ручаюся в цьому – вона не забуде приписати собі честь бути її причиною. Стан мого здоров’я тепер залежатиме від враження, яке він на неї справлятиме.
Тепер, чарівний друже мій, ви знаєте про мої справи не менше за мене самого. Хотів би найближчим часом повідомити вам цікавіші новини, і прошу вас вірити, що серед насолод, які я сподіваюся від них отримати, велике місце займає очікувана від вас нагорода.
Із замку ***, 11 жовтня 17…
Від графа де Жеркура до пані де Воланж
У наших краях, шановна пані, все, здається, вже заспокоїлось, і ми з дня на день чекаємо дозволу повернутись у Францію. Сподіваюся, ви не сумніваєтеся, що я, як і раніше, прагну опинитися на батьківщині та скріпити там узи, які мають з’єднати мене з вами і з мадемуазель де Воланж. Тим часом герцог де ***, мій двоюрідний брат, якому, як ви знаєте, я так багато чим завдячую, щойно сповістив мене про своє відкликання з Неаполя. Він повідомляє мене також, що має намір проїхати через Рим і по дорозі оглянути ту частину Італії, з якою він іще не знайомий. Він пропонує мені супроводжувати його у цій подорожі, яка триватиме півтора-два місяці. Не приховаю від вас, що мені було б приємно скористатися цим випадком, бо я чудово розумію що, одружившись, лише зрідка зможу вибрати час для будь-яких відлучок, окрім службових. Можливо, було б також зручніше почекати з весіллям до зими, оскільки лише на той час до Парижа з’їдуться всі мої родичі, й передусім маркіз де ***, якому я завдячую сподіванням поріднитися з вами. Незважаючи, однак, на всі ці міркування, плани мої в цьому разі я повністю підпорядковую вашим. І якщо ви хоч би в найменшій мірі були схильні віддати перевагу своїм колишнім намірам, я готовий відмовитися від своїх. Прошу вас тільки повідомити мене якнайскоріше ваше з цього приводу рішення. Я чекатиму тут вашої відповіді, й лише вона визначить мої дії.
Залишаюся, шановна, з глибокою повагою й усіма почуттями, належними синові, вашим покірним та ін.
Граф де Жеркур
Бастіа, 10 жовтня 17…
Від пані де Розмонд до президентші де Турвель
(Написаний під диктування)
Тільки зараз, красуне моя, отримала я вашого листа від 11-го, [68] Листа цього не виявлено.
сповненого ніжних докорів. Признайтеся, вам хотілося б докорити мені сильніше, і якби ви не згадали, що ви моя дочка, то полаяли б мене по-справжньому. Але як це було б несправедливо! Якщо я відкладала листа з дня на день, то лише тому, що хотіла і сподівалася відповісти вам власноручно; проте, як ви самі можете переконатись, я й тепер змушена користуватися для цього послугами моєї камеристки. Злощасний ревматизм здолав мене: цього разу він забрався в мою праву руку, і я нині – цілковита каліка. Ось що означає для вас, юної та свіжої, мати другом стару! Доводиться страждати від її недуг.
Як тільки болі дадуть мені передих, я даю собі слово докладно поговорити з вами. Поки ж знайте тільки, що я отримала обидва ваші листи, що вони лише збільшили, якби це було можливо, мої ніжні почуття до вас і що я ніколи не перестану найхутчіше входити в усе, що стосується вас.
Племінник мій теж не зовсім здоровий, але нічого скільки-небудь небезпечного в нього немає, і турбуватись із цього приводу не доводиться. Це зовсім легке нездужання, і, на мій погляд, воно більше відбивається на його настрої, ніж на здоров’ї. Ми його майже зовсім не бачимо. Його відчуженість і ваш від’їзд не роблять наше маленьке товариство веселішим. Особливо ж не вистачає вас малій Воланж: вона весь день так позіхає, що ось-ось проковтне свої кулачки. А останніми днями вона робить нам честь поринати після обіду в глибокий сон.
Прощавайте, красуне моя дорога. Я незмінно залишаюся вашим люблячим другом, вашою мамою, навіть сестрою, якби називатися так дозволяв мені мій вік. Словом, я прив’язана до вас найніжнішими почуттями.
Підписано Аделаїдою за пані де Розмонд.
Із замку ***, 14 жовтня 17…
Від маркізи де Мертей до віконта де Вальмона
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу