Шодерло Лакло - Шодерло де Лакло. Небезпечні зв'язки; Абат Прево. Манон Леско

Я гадаю, що зовсім втратив би голову, коли б не приємні розваги, якими обдаровує мене наша з вами спільна підопічна. Їй завдячую я тим, що мені довелося зайнятися ще дечим, окрім створення елегій.

Чи повірите, ця дівчинка була до того перелякана, що минуло аж три дні, перш ніж ваш лист виконав належну дію! От як лише помилкове уявлення може спотворити найсприятливіші природні схильності!

Словом, лише в суботу ця дівиця почала крутитися біля мене й лепетати якісь слова, спершу ледве чутні – до того заглушав їх сором. Але вони викликали рум’янець на обличчі, і за цією ознакою я здогадався про їх сенс. Доти я тримався гордовито, але, похитнутий таким забавним розкаянням, зволив пообіцяти, що того ж вечора прийду відпустити красуні гріхи. І цю мою милість прийнято було з усією вдячністю, належною такому великому благодіянню.

Оскільки я ніколи не випускаю з уваги ні ваших задумів, ні своїх, то вирішив скористатися цим випадком і дізнатися, чого по-справжньому варта ця дівчинка, а також поквапитись із завершенням її освіти. Але для того, щоб вільніше зайнятися цією справою, мені треба було спочатку змінити місце наших побачень, бо її кімнату від кімнати матері відділяє лише комірчина, і вона не почувалася в достатній безпеці, щоб розвернутися що є духу. Тому я вирішив учинити нібито ненавмисно який-небудь шум, який злякав би її настільки, щоб вона наважилася обрати на майбутнє який-небудь надійніший притулок. Але вона сама позбавила мене й цього клопоту.

Мала5 смішлива. Щоб заохотити її веселість, я вирішив розповідати їй у перервах між нашими заняттями всі скандальні пригоди, які тільки спадали мені на думку. А щоб вони були гостріші й справили на неї особливе враження, всі їх відносив на рахунок її матусі, з великим задоволенням наділяючи цю пані всілякими вадами та виставляючи в смішному вигляді.

Вибір цей я зробив не без таємного наміру: такі оповіді краще за будь-що інше надавали сміливості моїй боязкій учениці, в той же час вселяючи їй якнайглибше презирство до її матері. А я давно помітив: якщо цей засіб не завжди потрібний для того, щоб спокусити дівчину, він є незамінним і часто найдієвішим, якщо хочеш її розбестити. Бо та, хто не поважає свою матір, утратить і всяку повагу до себе – ось моральне правило, яке я вважаю настільки повчальним, що дуже радий був знайти приклад для його підтвердження. Тим часом ваша підопічна, зовсім не думаючи про моральність, безупинно стримувала сміх і, врешті, не витримала й голосно розреготалася. Мені без зусиль вдалося запевнити її, що вона наробила страхітливого шуму . Я прикинувся, що переляканий, і мій страх негайно ж передався їй. Щоб вона трохи краще це запам’ятала, я не дозволив відновлення задоволень і покинув її на три години раніше звичного. Отже, розлучаючись, ми умовилися, що із завтрашнього дня зустрічатимемось у мене.

Я приймав її у своїй кімнаті вже двічі. За цей короткий термін учениця стала майже такою ж досвідченою, як її вчитель. Так, це правда, – я навчив її всьому, аж до тонкощів. Виключив лише застережні заходи.

Зайнятий таким чином ночами, я вигадую те, що можу спати значну частину дня. А оскільки товариство, що перебуває нині в замку, для мене ніскільки не є привабливим, я за ввесь день з’являюсь у вітальні на яку-небудь годину. Із сьогоднішнього дня я вирішив навіть обідати у себе в кімнаті, й маю намір покидати її лише для коротких прогулянок. Дивності ці відносять на рахунок мого нездоров’я. Я оголосив, що в мене напади іпохондрії, а також сказав, що мене злегка лихоманить. Для переконливості мені доводиться лише говорити повільно, слабким голосом. Що ж до виснаженого виду, то вже довіртеся своїй підопічній. Любов про це потурбується . [67] Реньяр, «Любовне безумство». – Жан-Франсуа Реньяр (1656–1709) – знаменитий французький комедіограф. Поступаючись Мольєру, своєму великому попередникові, в глибині, Реньяр все ж відзначався багатьма якостями, завдяки яким театр його не може вважатися застарілим (жвавість і дотепність діалогу, влучність характеристик, сценічність ситуацій). «Любовне безумство» («Les folіes amoureuses») – одна з найвеселіших його комедій фарсового типу. Вислів, який наводиться в тексті Лакло, має місце в XІІ сцені ІІ дії.

На дозвіллі я роздумую, якими способами знову набути тих переваг над своєю невдячною, які я втратив, а також вигадую своєрідний «катехізис розпусти» для своєї учениці. Мене втішає називати там усе спеціальними термінами, і я заздалегідь веселюся при думці про кумедну розмову, яка мусить статися між нею і Жеркуром в їх першу шлюбну ніч. Немає нічого забавнішого за безпосередність, із якою вона вже користується дечим, що називає у такий спосіб! Вона і уявлення не має, що можна висловлюватись інакше. Дівчинка і справді спокуслива! Цей контраст наївної простодушності з безсоромністю в розмовах справляє враження, а я вже не знаю чому – мені тепер подобаються тільки незвичайні речі.