Эрих Ремарк - Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник]

Здесь есть возможность читать онлайн «Эрих Ремарк - Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник]» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2016, ISBN: 2016, Издательство: Литагент Клуб семейного досуга, Жанр: Проза, Современная проза, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.

Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник]: краткое содержание, описание и аннотация

Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник]»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.

Різні часи, різні люди, різні життєві обставини… Але для Ремарка і його героїв поряд завжди була війна – як передчуття, як сувора дійсність, як болючий спомин. Вона трощила долі, безжально позбавляла ілюзій, крала батьківщину, родину, надію… Але що жорстокішими були випробування, то більше цінувалися відвага й мужність, незнищенна жага до життя. І навіть у найтемніші часи не згасало полум’я самопожертви, справжньої дружби, щирого кохання…

Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник] — читать онлайн ознакомительный отрывок

Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник]», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.

Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Але вони ще стріляють…

– Це наші! Виходь! Виходь!

Він дістався наступних дверей і почав смикати за руки й ноги.

– Виходь! Виходь! Їх немає!

Люди виривалися із дверей, шпорталися за лежачих. 509 поспішав далі, двері А вже горіли, він не міг доступитися. Він кричав і кричав, чув постріли, шум, йому на плечі з даху полетів кавалок дерева у вогні, він впав, спробував підвестися, відчув сильний удар і прийшов до тями, коли сидів на землі. Він хотів піднятися, але не міг. Десь здалеку долинали крики, він бачив, наче це було дуже далеко, людей, раптом багатьох, але вже не есесівців, в’язнів, які несли інших, перечіплялися за нього, – він відповз геть. Більше нічого не міг зробити, раптом відчув смертельну втому, хотів забратися з дороги. У другого він не вцілив. Може, і у Вебера не влучив як слід. Усе було намарно. Він не впорався. Повз далі. Он там купа трупів. Йому туди. Він нічого не вартий. Бухер мертвий. Агасфер мертвий. Треба було передати справу Бухерові. Віддати йому револьвер. Так було б краще. Яка з нього тепер користь?

Він натужно сперся на купу. Щось боліло. Приклав руку до грудей і підняв її вище. Вона була в крові. Він бачив це, але не переймався. Більше не був собою. Тепер він просто відчував жар і чув крики. А тоді вони почали віддалятися.

Коли отямився, барак іще горів. Смерділо паленим деревом, обвугленим м’ясом і гниттям. Жар від вогню нагрів трупи. Вони пролежали не один день і почали текти й смердіти. Жахливі крики стихли. Нескінченна процесія виносила попечених і обгорілих врятованих. 509 звідкись почув голос Бухера. Отже, він не помер. Таки не все було намарно. Він роззирнувся і згодом помітив, як поруч із ним щось ворушиться. Минуло ще трохи часу, доки він зрозумів, що це. Ворушився Вебер.

Він лежав на животі. Йому вдалося заповзти за купу трупів до того, як прийшов Вернер зі своїми людьми. Вони його не помітили. Одну ногу він підтягнув догори, а руки розкинув. Із рота текла кров. Він іще був живий.

509 спробував підняти руку. Хотів покликати когось, та був для цього надто слабкий. Горлянка пересохла. Він видобув лише хрип. Барак, охоплений полум’ям, тріскотів голосніше. Вебер побачив порух руки. Простежив за нею і зустрівся очима з 509. Вони дивилися один на одного.

509 не знав, чи впізнав його Вебер. А ще не знав, що кажуть очі навпроти нього. Він просто раптом відчув, що його очі мають витримати довше, ніж ті, що перед ним. Він мав пережити Вебера. Зненацька це дивним чином стало найважливішим – наче значущість усього, у що він за своє життя вірив, за що боровся і страждав, залежала від того, чи тлітиме в ньому життя довше, ніж у тому, хто був перед ним. Це була наче дуель, ордалія. Якщо він зараз витримає, то переможе і все те важливе, задля чого ризикував життям. Останнє зусилля. Востаннє все було в його руках, і він мав перемогти.

Дихав м’яко й обережно, щоразу лише до межі болю. Помітив, що з рота Вебера струменить кров, і спробував, чи немає й у нього кровотечі з рота. Він відчув щось, але, коли придивився до руки, побачив, що крові мало, і йому спало на думку, що це кровлять його покусані губи.

Веберові очі стежили за його рукою. А тоді вони знову вп’ялися один в одного поглядом.

509 намагався думати: хотів іще раз з’ясувати, у чому була причина їхнього поєдинку. Це мало підтримати його в силах. Стомлений мозок розумів, що йшлося про найпростіше в людині, без чого світ було б знищено. А саме воно могло знищити інше, абсолютне зло, антихриста, смертний гріх проти духа. «Слова, – думав він. – Вони кажуть так мало. І навіщо вони зараз?» Він мав витримати. Воно мало померти раніше за нього. І все тут.

Дивно, що ніхто їх не бачив. Те, що не бачили його, він розумів. Тут лежало так багато трупів. Але інший! Він був у тіні від купи тіл, мабуть, тому. Уніформа чорна, від чобіт не відбивається світло. Поблизу не так багато людей. Вони стояли повіддаль і дивилися на бараки. Подекуди стіни позападалися. Там догорали роки злигоднів і смерті, згорали імена й написи.

Затріщало. Догори злетіло полум’я. З дощем іскор завалився дах барака. 509 бачив, як вогняні уламки здіймаються в повітря. Здавалося, вони летять дуже повільно. Один із них повагом знизився над купою трупів, вдарився в чиюсь ногу, перекрутився і впав на Вебера. Опинився у нього на шиї. Веберові очі зарухалися. Комір уніформи димівся. 509 міг дотягтися і відсунути головешку. Принаймні він думав, що може це зробити, не знав точно, чи ушкоджені його легені і чи не почнеться кровотеча з рота. Та він не тому цього не зробив. Не була причиною і помста; тепер ішлося про щось значно більше. Та й хіба це була би помста?

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Похожие книги на «Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник]»

Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник]» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.


Отзывы о книге «Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник]»

Обсуждение, отзывы о книге «Життя у позику. Мансарда мрій. Іскра життя [збірник]» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.

x