Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

– Ось чому я на це не ображаюся. – Я бажаю тільки, щоб звідси здобуто було ту науку, що «слід надати право кожному розповідати свої історії на свій лад».

Оскільки місіс Бригітта відчинила двері перш, ніж капрал як слід постукав, то термін між ударом молотка та появою дядька Тобі у вітальні був такий коротенький, що місіс Водмен ледве встигла вийти з-за фіранки – покласти на стіл Біблію та зробити крок або два у напрямку до дверей, щоб зустріти гостя.

Дядько Тобі вклонився місіс Водмен так, як чоловікові належало кланятися жінкам року Господнього тисяча сімсот тринадцятого, – потім, повернувшись кругом, попрямував пліч-о-пліч із нею до канапи і в двох простих словах – хоча не перш, ніж він сів, – і не після того, як він сів, – але саме в той час, як сідав, – сказав їй, що він закоханий , – зайшовши, таким чином, у своєму освідченні далі, ніж було необхідно.

Місіс Водмен, натурально, опустила очі на розпірку в своєму фартуху, яку тоді зашивала, в очікуванні, щó дядько Тобі скаже далі; але той був зовсім позбавлений здатності розвивати тему, і любов , на додачу, була темою, якою він володів найгірше, – тому, освідчившись місіс Водмен, він обмежився сказаним і надав своїм словам право діяти самостійно.

Батько мій завжди був у захваті від цієї системи дядька Тобі, як він помилково називав її, і часто говорив, що якби брат його додавав сюди ще люльку тютюну – він цим знайшов би дорогу, якщо вірити одному іспанському прислів’ю, до сердець половини жінок земної кулі.

Дядько Тобі ніколи не міг зрозуміти, що хотів сказати мій батько; я теж не беруся витягнути звідси більше, ніж осуд однієї омани, в якій перебувають більшість людей, – за винятком французів, які всі до одного вірять, як у реальну присутність, в те, що «говорити про любов означає любити на ділі» .

– Хотів би я зробити кров’яну ковбасу за цим рецептом.

Ходімо далі. Місіс Водмен усе сиділа в очікуванні, що дядько Тобі діятиме саме так, майже до самого початку тієї хвилини, коли мовчання з одного або з іншого боку стає зазвичай непристойним; ось чому, присунувшись до нього ближче та підвівши очі (при цьому щоки її трохи зашарілися), – вона підняла рукавичку – або взяла слово (якщо вам це більше подобається) і повела з дядьком Тобі таку розмову:

– Турботи і занепокоєння подружнього стану, – сказала місіс Водмен, – дуже великі. – Так, я думаю, – сказав дядько Тобі. – Тому, коли чоловік, – вела далі місіс Водмен, – живе так спокійно, як ви, – коли він такий задоволений, капітане Шенді, собою, своїми друзями та своїми розвагами, – я не розумію, які в нього можуть бути причини прагнути до цього стану. —

– Вони написані, – мовив дядько Тобі, – в нашому требнику.

Дядько Тобі обережно дійшов дотепер і не став далі заглиблюватися, надавши право місіс Водмен плавати над безоднею, як їй захочеться.

– Що стосується дітей, – сказала місіс Водмен, – то хоча вони становлять, можливо, головну мету цього встановлення і природне бажання, я вважаю, всіх батьків, – проте хто ж не знає, скільки вони приносять нам безперечних прикростей, будучи дуже сумнівною втіхою? І що в них, вельмишановний добродію, може відшкодувати наші страждання – чим винагороджують вони болящу та беззахисну матір, яка дає їм життя, за всі ніжні її турботи, занепокоєння та страхи? – Справді, не знаю, – сказав зворушений дядько Тобі, – хіба тільки задоволенням, яке Богові завгодно було…

– От нісенітниця! – вигукнула місіс Водмен.

Існує безліч тонів, ладів, вимов, наспівів, висловів і манер, якими в таких випадках може бути вимовлене слово нісенітниця , й усі вони надають йому зміст і значення, настільки ж відмінні один від одного, як бруд відрізняється від охайності . – Казуїсти (бо під такою точкою зору це є справою совісті) налічують не менше чотирнадцяти тисяч випадків вживання його в хорошому або в поганому значенні.

Місіс Водмен вимовила слово нісенітниця так, що вся сором’язлива кров дядька Тобі кинулася йому в обличчя, – він смутно відчув, що втрачає ґрунт під ногами, і зупинився; не заглиблюючись далі ні в жалі, ні в радості шлюбу, він приклав руку до серця і висловив готовність прийняти їх такими, як вони є, і розділити їх із нею.

Сказавши це, дядько Тобі не забажав повторювати сказане; кинувши погляд на Біблію, покладену на стіл місіс Водмен, він узяв її, розкрив наугад і, потрапивши, мила душа, на найцікавіше для нього місце – на облогу Ієрихона, – почав читати – надавши право своїй пропозиції, як раніше освідченню, діяти на вдову самостійно. А вона не подіяла ні як в’яжуча речовина, ні як проносний засіб; ні так, як діє опій, або хіна, або ртуть, або подорожник, або інший який-небудь лікарський засіб, яким природа обдарувала світ, – коротше кажучи, вона зовсім на неї не подіяла – з тієї причини, що в цей час на неї вже діяло щось інше. – Ах я, базікало! Адже я вже двадцять разів проговорювався, що це таке; але вогонь ще не погас, у мене є ще дещо сказати на цю тему. – Allons!