Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Тричі потріть собі лоба – висякайтесь – утріть собі носа – прочхайтеся, друзі мої! – На здоров’я. —

А тепер надайте мені допомогу в міру ваших сил.

Оскільки існує п’ятдесят різних цілей (якщо злічити їх усі – цивільні й релігійні), для яких жінка бере чоловіка, то вона насамперед ретельно їх зважує, а потім подумки розділяє і розбирає, яка з усіх цих цілей її мета; далі, за допомогою розмов, розпитувань, викладок і висновків вона вивідує і дошукується, чи правильний вона зробила вибір, – і якщо він виявляється правильним – вона насамкінець, смикаючи легенько предмет свого вибору так і отак, перевіряє, чи не порветься він од натягання.

Образи, за допомогою яких Слокенбергій відображає це в думці читачів на початку третьої своєї Декади, настільки забавні, що з поваги до прекрасної статі я не дозволю собі відтворити їх – а шкода, вони не позбавлені гумору.

«Насамперед, – говорить Слокенбергій, – вона зупиняє осла і, тримаючи його лівою рукою за повід (щоб не пішов), праву опускає на саме дно корзини, щоб знайти… – Що? – Ви не дізнаєтеся скоріше, – говорить Слокенбергій, – якщо перебиватимете мене. —

«У мене немає нічого, вельмишановна добродійко, крім порожніх пляшок», – говорить осел.

«Я навантажений тельбухами», – говорить другий.

– А ти мало чим кращий, – звертається вона до третього, – адже в твоїх корзинах можна знайти тільки просторі штани та кімнатні туфлі, – й вона обнишпорює четвертого і п’ятого, словом, увесь ряд, одного за одним, аж поки доходить до осла, який несе те, що їй потрібно, – тоді вона перевертає корзину, дивиться на нього – роздивляється – досліджує – витягає – змочує – сушить – пробує зубом його качок і основу. —

– Чого? заради Христа!

– Ніякі сили на землі, – відповів Слокенбергій, – не вирвуть із мене цієї таємниці, – рішення моє безповоротне».

Ми живемо у світі, з усіх боків оточеному таємницею та загадками, – і тому не замислюємося над цим – інакше нам здалося б дивним, що Природа, яка виготовляє кожну річ у повній відповідності з її призначенням і ніколи або майже ніколи не помиляється, хіба тільки для забави, надаючи всьому, що проходить через її руки таку форму й такі властивості, що, чи призначає вона для плуга, чи для ходи в каравані, чи для воза – чи для будь-якого іншого використання – істота, нею виліплювана, нехай буде то навіть осля, ви напевно отримаєте те, що вам потрібно; – інакше нам здалося б, кажу, дивним, що в той же самий час вона здійснює стільки промахів, виготовляючи таку просту річ, як одруженого чоловіка.

Чи залежить це від вибору глини – чи остання зазвичай псується під час обпалення: чоловік (як вам відомо) може вийти, з одного боку, пересушений при надлишку жару – а з іншого боку, такий, що обм’якнув, якщо вогню мало, – або ж ця велика Рукомесниця приділяє недостатньо уваги маленьким платонічним потребам тієї частини нашого виду, для використання якої вона виготовляє цю його частину , – або, нарешті, її ясновельможність часом сама не знає гарненько, якого виду чоловік буде відповідним, – мені невідомо; поговоримо про це після вечері.

Втім, ні само це спостереження, ні те, що з його приводу було сказано, тут абсолютно не до речі – скоріше можна було б стверджувати протилежне, оскільки відносно придатності до подружнього стану справи дядька Тобі йшли якнайкраще: Природа виліпила його з найкращої, найм’якішої глини – підмісивши до неї свого молока та вдихнувши в неї найсумирнішу душу – вона зробила його ввічливим, великодушним і чуйним – наповнила його серце щирістю та довірливістю і пристосувала всі доступи до цього органу для безперешкодного проникнення найобов’язковіших почуттів – крім того, вона передбачила й інші цілі, для яких установлено було шлюб. —

Ось чому * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * * *

Дар цей не зазнав ніяких збитків од рани дядька.

Остання стаття була, втім, дещо проблематичною, і Диявол, великий баламут наших вірувань, у цьому світі закинув відносно неї сумніви в мозок місіс Водмен; з істинно бісівським лукавством він зробив свою справу, перетворивши достоїнства дядька Тобі в цьому відношенні на самі лише порожні пляшки, тельбухи, просторі штани та кімнатні туфлі .

Місіс Бригітта поручилась усім скромним запасом честі, який має в розпорядженні на цьому світі бідолашна покоївка, що за десять днів вона дістанеться самої суті справи; її розрахунки побудовані були на дуже природному та легко припустимому постулаті, а саме: тоді як дядько Тобі залицятиметься до її пані, капрал не може придумати нічого кращого, як поволочитися за нею самою. – « І я дозволю йому все, чого він побажає , – сказала Бригітта, – аби все у нього вивідати» .