Лоренс Стерн - Трістрам Шенді

Гаразд, якщо ви мені не вірите, звольте на покарання прочитати наступний розділ.

Кале, Calatіum, Calusіum, Calesіum.

Місто це, якщо вірити його архівам, а в цьому разі я не бачу ніяких підстав сумніватися в їх достовірності, – було колись усього лише невеликим селом, що належало одному з перших графів де Гінь; а позаяк нині він хвалиться не менше ніж чотирнадцятьма тисячами жителів, не вважаючи чотирьохсот двадцяти окремих родин в la basse vіlle, [322]або в передмістях, – то, треба гадати, він досяг нинішньої своєї величини не відразу і не одним замахом.

Хоча в цьому місті є чотири монастирі, в нім тільки одна парафіяльна церква. Я не мав нагоди точно виміряти її величину, але скласти собі задовільне уявлення про неї не важко – бо якщо церква вміщує всі чотирнадцять тисяч жителів міста, то вона має бути значних розмірів, – а якщо ні, – то дуже шкода, що в них немає іншої. – Побудовано її у формі хреста і присвячено Діві Марії; дзвіниця, увінчана шпіцом, височіє над серединою церкви і поставлена на чотирьох стовпах, легких і витончених, але в той же час досить міцних. – Церкву прикрашено одинадцятьма вівтарями, більшість яких скоріше ошатні, ніж красиві. Головний вівтар своєрідний шедевр; він із білого мармуру і, як мені казали, близько шістдесяти футів у висоту – коли б він був іще вищий, то дорівнював би самій Голгофі – тому я по совісті вважаю його досить високим.

Ніщо мене так не вразило, як велика площа, хоча я не можу сказати, щоб її було добре вимощено чи красиво забудовано, але вона розташована в центрі міста, і на неї виходять більшість вулиць, особливо цієї його частини. Якби можна було влаштувати фонтан у Кале, що, мабуть, неможливо, то, оскільки такий предмет слугує великою прикрасою, жителі міста, поза сумнівом, розташували б його в самому центрі цієї площі, яка, на відміну від наших скверів [323]не квадратна, а прямокутна, – тому що зі сходу на захід вона на сорок футів довша, ніж із півночі на південь.

Ратуша на вигляд досить непоказна будівля й утримується далеко не зразково; інакше вона була б іншою великою прикрасою міської площі; втім, вона задовольняє своє призначення і чудово підходить для прийому членів магістрату, які час від часу в ній збираються; таким чином, мабуть, правосуддя в Кале відбувається справно.

Мені багато говорили про Курген, але в нім немає зовсім нічого гідного уваги, це особливий квартал, населений виключно матросами та рибалками; він складається з кількох вузеньких вулиць, забудованих чистенькими, здебільшого цегляними будиночками, і надзвичайно багатолюдний, але оскільки цю багатолюдність неважко пояснити характером їжі, – то й у нім теж немає нічого цікавого. – Мандрівник може відвідати його, щоб у цьому переконатись, – але він ні в якому разі не мусить залишити без уваги la tour de guet; [324]вежу цю названа так унаслідок свого особливого призначення: під час війни вона служить для того, щоб виявляти і сповіщати наближення ворога як із моря, так і з суші; – але вона такої страшенної висоти і так впадає у вічі звідусіль, що ви, навіть якби й бажали, не можете не звернути на неї уваги.

Я був надзвичайно розчарований тим, що мені не вдалося отримати дозвіл зняти точний план укріплень, які є найсильнішими у світі й які в цілому, тобто з часу їх закладки Філіппом Французьким, графом Булонським, і до нинішньої війни, коли вони зазнали численних переробок, обійшлись (як я дізнався потім від одного гасконського інженера) – понад сто мільйонів ліврів. Чудово, що на tête de Gravelіnes [325]і там, де місто найслабкіше захищене природою, було витрачено найбільше грошей; таким чином, зовнішні укріплення тягнуться дуже далеко в поле і, отже, займають дуже велику площу. – Одначе, хоч що б там говорили і робили, треба визнати, що сам по собі Кале ніколи ні з якої нагоди не мав великого значення, а важливий тільки за своїм місцем розташування, тому що за будь-яких обставин відкривав нашим предкам легкий доступ у Францію; щоправда, це пов’язано було також і з незручностями, бо він завдав тодішній Англії не менше клопоту, ніж завдав нам згодом Дюнкерк. Таким чином, він цілком заслужено вважався ключем обох королівств, що, поза сумнівом, стало причиною стількох розбратів через те, кому він має належати; найпам’ятнішою з них була облога або, вірніше, блокада Кале (бо місто було замкнуте з суші і з моря), коли він цілий рік опирався всім зусиллям Едуарда ІІІ і під кінець здався тільки через голод і крайні злидні; хоробрість Есташа де Сен-Пьєра, [326]що великодушно запропонував себе в жертву заради порятунку своїх співгромадян, поставила ім’я його в ряд з іменами героїв. Оскільки це займе не більше п’ятдесяти сторінок, то було б несправедливо не дати читачеві детального опису цього романтичного подвигу, а також самої облоги в справжніх словах Рапена: