Эрнст Гофман - Малюк Цахес [збірник]

Перейра Гомес (бл. 1500 – ?) – іспанський вчений. Гофман переказує його думку з твору «Антоніна Маргарита про безсмертя душі» (1554).

Годинникар Деген з Відня… – цей годинникар на початку XIX ст. кілька разів намагався піднятися в повітря, але невдало.

Геній (франц.).

Цей єврейський священик жив у XII ст.

Тсільменая, тільземот – назви стародавніх халдейських талісманів.

Климент VII – папа римський у 1523–1534 pp.

Йдеться про героїню уславленого роману Й. В. Гете «Страждання молодого Вертера» Лотту – дочку пастора – добру і хазяйновиту дівчину, яка виховувала осиротілих братів і сестер.

Останньою стадією (лат.).

Переклав з німецької Євген ПОПОВИЧ.

«Нічні оповідання» (Nachtstucke) – назва збірки новел Гофмана (1817).

Літератор-початківець (франц.).

Дуже відомий письменник (франц.).

Йдеться про трагедію Гете «Егмонд».

Мур помиляється, насправді йдеться про фрагмент з «Сентиментальної подорожі» Лоренса Стерна, який майстер Абрагам переказує дуже вільно, додаючи багато від себе.

Аталанта – персонаж з грецького міфу. Відзначалася красою і мала багато залицяльників. Але одружитися з нею міг би лише той, що переможе іі у змаганні з бігу.

Орк – підземне царство.

«Версальських святах» (франц.).

«Fêtes de Versailles» – «Версальські свята» – назва книги про те, як відбувалися двірські свята за часів Людовика XIV (1664).

Муцій, римський юнак, потрапивши в полон, спалив праву руку на жертовнику, щоб довести ворогам свою зневагу до болю і смерті. Відтоді його називали Сцевола (лівша) і це прізвисько стало прозивним – синонімом мужності й героїчної витримки.

Ельф Пек – фантастична істота в комедії «Сон літньої ночі», пустотливий, веселий і капосний персонаж.

«Мовчки оплакувать буду тяжку свою долю» (італ.).

Тихо! (Франц.)

Лихий тиран (італ.).

Чарівник Просперо – володар стихій – персонаж п'єси Шекспіра «Буря». Арієль – дух повітря, якого Просперо хвалить у кінці п'єси.

«Слався навіки, зоре морська» (лат.). «Ave mans Stella» – урочистий гімн, музику до нього склав Гофман у 1808 році.

Еолова арфа – струни, натягнуті на арфоподібну основу, що звучать під поривами вітру. Цей образ є символом вразливості, чутливості, його часто вживали в поезіі, особливо романтичній.

Слуга Юст , майор Тельгайм – персонажі з п'єси Лессінга «Мінна фон Барнгельм» (1767). Добрий Юст розповідає в драмі, як врятував з каналу пуделя.

Не має права голосу (лат.).

Корнелій Henom (І ст. до н. є.) – давньоримський історик, відомий численними життєписами видатних людей античності.

Базедов Йоганн – реформатор виховної системи в Німеччині в XVIII ст. Недоліком його теорій була уніфікація індивідуальності вихованців, підкорення всіх одним принципам.

Песталоцці Йоганн-Генріх (1746–1827) – видатний швейцарський педагог, обстоював необхідність поєднання навчання і виробничої практики.

Кнігге Адольф – автор XVIII ст., знавець етикету. Його трактат «Обходження з людьми» багато разів перевидавався, ім'я Кнігге застосовується як узагальнена назва творів про етикет.

Курас Гільмар – педагог, автор підручника чистописання (1714).

Тассо Торквато (1544–1595) – видатний італійський поет, автор епічного «Визволення Єрусалиму».

Аріосто Лудовіко (1474–1533) – автор героїчного епосу «Навіжений Роланд».

Відійшовши від справ (лат.).

Влаштовувач розваг (франц.).

Любий брате (франц.).

Спритність (франц.).

Любим другом (франц.).

Родинного духа (лат.).

Ляпаса (франц.).

За давньогрецьким міфом бог Кронос боявся, що його діти позбавлять його влади над світом і тому з'їдав іх ще немовлятами. Єдиний, хто врятувався, був Зевс (рим. Юпітер), який дійсно скинув з небесного трону батька. «Кронос, що жере своїх дітей» – назва однієї з останніх картин великого іспанського художника Франсіско Гойі.