Джонатан Свифт - Мандри Ґуллівера

Під час обіду я наважився спитати про назви різних предметів місцевою мовою. Шляхетні джентльмени не без допомоги плескачів відповідали, і незабаром я вже міг попросити хліба, води й солі.

По обіді мої співтрапезники пішли, а натомість з’явилася нова особа в супроводі плескача. Цей джентльмен приніс із собою перо, чорнила, папір і кілька книжок. Він пояснив мені знаками, що його прислали навчати мене місцевої мови. Ми займалися чотири години, і за цей час я занотував чимало слів із перекладом і вивчив декілька коротких фраз. Щойно він пішов, я розташував усі слова з перекладами за абеткою та завдяки своїй добрій пам’яті за кілька днів дещо розумів мову мешканців Лапути – цю назву я перекладаю словами «летючий острів».

Наступного дня в моєму помешканні з’явився придворний кравець, аби зняти з мене змірок, – мій одяг зовсім подерся. При цьому майстер вдавався до абсолютно інших прийомів, аніж його побратими в Європі. Визначивши за допомогою квадранта мій зріст, він, користуючись тільки лінійкою та циркулем, наніс на папір розміри й обриси мого тіла. За шість днів мені доставили готове вбрання – воно було препогано зшите й зовсім не годилося мені, що пояснювалося помилкою в розрахунках. Лишалося втішати себе тим, що таке трапляється і з нашими кравцями.

Поки в мене не було костюма, я провів кілька днів у помешканні, удосконалюючи свою лапутську мову, і незабаром уже міг зв’язно відповідати королю на чимало запитань. Його величність тим часом звелів спрямувати свій летючий острів на північний схід, до Лагадо – столиці королівства, розташованої на землі. Наша подорож тривала чотири з половиною дні, причому рух острова зовсім не відчувався.

Під час польоту до Лагадо його величність інколи зупиняв острів над деякими містами й селами для прийому прохань від підданих. Із цією метою спускали тонкі мотузочки з важком на кінці. Народ нанизував на них прохання, і вони піднімалися просто в палац. Часом таким самим чином ми отримували знизу вино та їстівні запаси.

Якби я не мав ґрунтовних знань із математики, мені б ніколи не вдалося зрозуміти лапутян. Річ у тому, що всі їхні думки постійно обертаються навколо ліній і фігур. Щоб описати вроду жінки, вони неодмінно скористаються ромбами, колами, паралелограмами, еліпсами та іншими геометричними або музичними поняттями. Навіть у королівській кухні по стінах розвішано найрізноманітніші астрономічні, математичні й музичні інструменти, на взір яких нарізають печеню до столу його величності.

Будинки лапутян споруджені препогано: стіни криві, у кімнатах немає жодного прямого кута. Це пояснюється презирством тутешніх мешканців до прикладної геометрії, яку вони вважають долею ремісників. Плани та проекти лапутських архітекторів є такими складними, що недоступні розумінню простих мулярів і теслярів та спричиняють незчисленні помилки й непорозуміння. Лапутяни мистецьки володіють лінійкою, олівцем і циркулем, але щодо решти – немає безпорадніших і незграбніших людей. Вони кепсько мислять, постійно впадаючи в суперечності; уява, фантазія та винахідливість зовсім їм не притаманні; всі їхні думки обертаються тільки навколо музики й математики.

Проте особливо мене здивувала їхня пристрасть до політики. Лапутяни без кінця обговорюють державні справи, стежать за новинами й жорстоко сперечаються через партійні незгоди, хоча між політикою та математикою немає нічого спільного. Вони постійно тривожаться і жодної хвилини не насолоджуються душевним спокоєм. Їхні побоювання породжує страх, щоб у небесних сферах не сталось якихось змін на гірше. Так, вони побоюються, що Землю з часом поглине й знищить Сонце, а саме світило, яке постійно витрачає свої промені, урешті-решт занепаде та зникне. І це не кажучи вже про комети, що, згідно з їхніми розрахунками, незабаром мають, дуже ймовірно, перетворити Землю на попіл.

Унаслідок таких страхів лапутяни не можуть ані спокійно спати, ані радіти звичайному людському життю. Знайомі, зустрівшись уранці, щонайперше питають одне одного, як справи у Сонця, який вигляд воно мало, коли вставало й заходило, та чи є надія уникнути очікуваного зіткнення з кометою.

Жінки Лапути вирізняються жвавим темпераментом; вони зневажливо ставляться до своїх чоловіків і прихильні до іноземців, яких завжди чимало на острові. Своєю чергою, чоловіки-острів’яни нехтують чужоземців, гадаючи, що ті позбавлені здатності до споглядання. Та саме серед іноземців місцеві дами вибирають собі прихильників.