Жюль Верн - Діти капітана Ґранта

– Як минуло ваше плавання, дорогий Джоне? – звернувся Гленарван до капітана.

– Успішно, сер, – відповів капітан. – Проте ми були змушені йти не через Маґелланову протоку.

Джон Манґлс доповів, що, огинаючи край американського материка, він обстежив усі острови Західного архіпелагу, але не виявив там жодних слідів «Британії». Коло мису Пілар, що біля самого входу в Маґелланову протоку, задув сильний зустрічний вітер, тож довелося повернути на південь. «Дункан» проминув острови Безнадії і, пройшовши крізь протоку Лемера, залишив позаду Вогненну Землю. Надалі курс судна пролягав уздовж берегів Патагонії. Там «Дункану» довелося пережити сильну бурю. Проте яхта з честю витримала випробування, досягла призначеного місця зустрічі й протягом трьох днів курсувала вздовж берегів. Насамкінець капітан розповів про виняткову відвагу та силу духу леді Гленарван і міс Ґрант, які не злякалися бурі, і єдине, чим переймалися протягом морської подорожі, – це долею друзів і близьких.

– Може, тепер і ви, сер, розповісте нам докладніше про вашу подорож через гори та пампу? – сказав Джон Манґлс.

Лорд Гленарван повідав про весь нелегкий перехід від океану до океану і закінчив розповідь словами:

– На жаль, цього разу ми не знайшли моряків, що зазнали корабельної аварії на «Британії», але маємо надію все ж таки їх відшукати. Друзі мої, у нас виник здогад, а тепер ми в цьому впевнені, – катастрофа сталася не в Тихому і не в Атлантичному океанах. Ми помилково тлумачили документ у всьому, що стосувалося Патагонії та індіанців. На щастя, мосьє Паганелю вдалося довести, що ми рухалися неправильним шляхом. Я просив би нашого географа дати свої пояснення, щоб ні в кого не залишилося сумнівів.

Паганель охоче виконав прохання Гленарвана. Дотепні припущення вченого та його висновки були такі переконливі, що навіть Джон Манґлс, людина вкрай обережна та розважлива, змушений був погодитися з міркуваннями географа. Гленарван оголосив, що «Дункан» негайно бере курс на Австралію.

– Перше ніж ми попрямуємо до Австралії, я б хотів, щоб було проведено останню перевірку, – сказав Макнабс. – У кают-компанії є документи і карти. Подивимося, чи не зустрінеться на тридцять сьомій паралелі інша країна, якої б стосувалося послання.

– Немає нічого легшого, – заявив учений. – Тридцять сьома паралель, пройшовши через Південну Америку, перетинає острови Трістан-да-Кунья. І я переконаний, що в документі немає жодного натяку на ці острови.

Звірившись зі змістом послання, всі визнали, що Паганель має рацію.

– Покинувши Атлантичний океан, паралель проходить на два градуси нижче від мису Доброї Надії і спрямовується в Індійський океан, – вів далі вчений. – Тільки одна група островів лежить на її шляху – архіпелаг Амстердам.

Амстердамські острови теж можна було знехтувати: жодне слово ані в французькому, ані в німецькому, ані в англійському посланнях не могло стосуватися цього архіпелагу в Індійському океані.

– Ось ми й досягли Австралії, – сказав Паганель. – Тридцять сьома паралель перетинає цей материк від мису Бернуїллі до затоки Туфолда. Покинувши затоку, паралель зустрічає на своєму шляху Нову Зеландію. Ще раз повторю: неповне слово «contin…» у французькому документі, без сумніву, читається як «континент». А це свідчить, що капітан Ґрант не міг знайти притулку в Новій Зеландії, яка, як відомо, є всього лише групою островів. Далі тридцять сьома паралель перетинає тільки один безплідний і відлюдний острів. Це острів Марії-Терезії, але анінайменших указівок на нього немає в жодному з трьох документів. Отже, самі вирішуйте, чи справедливе моє припущення, що в документі йдеться саме про Австралію.

– Немає жодного сумніву, – одностайно погодилися всі.

– Джоне, – звернувся до капітана судна Гленарван, – чи досить у нас запасів провізії та палива?

– Так, сер, я заповнив трюми ще в Талькауано.

– Що ж, тоді командуйте відплиття.

– Ще одне невелике зауваження, – перервав Гленарвана майор. – Хоч якою великою була впевненість, що успіх чекає нас на узбережжі Австралії, чи не слід зробити зупинку на архіпелазі Амстердам та островах Трістан-да-Кунья? Вони на нашому шляху, це нас аніскільки не затримає. Зате ми точно знатимемо, що «Британії» там не було.

– Така передбачливість цілком доречна, – погодився Гленарван. – Джоне, пливемо до островів Трістан-да-Кунья.

– Слухаю, сер, – відповів капітан і піднявся на місток.