Franz Kafka - Подорожні щоденники. Вісім зошитів

5 вересня.Комерційний банк на майдані Скала. Листи з дому. – Поштівка шефові. – Дивовижний вхід до собору поміж портьєр, бурих, як у Каденаббії. – Кортить дати архітектурну картину собору, позаяк він з усіх боків – чиста гра архітектури, тут майже ніде нема лав, мало статуй під колонами, мало картин на стінах у глибині, а ті, що є, лише темні, поодинокі відвідувачі на кам’яних плитах підлоги бовваніють, як масштаби його висоти, або пересуваються, як масштаби його довжини. – Велично, але надто скоро нагадує про галерею. – Подорожувати, не роблячи жодних нотаток, а просто живучи – безвідповідально. Це смертельне відчуття одноманітного плину днів нестерпне. – Сходимо на дах собору. Італієць, що ступає попереду, намагається полегшити нам це сходження – наспівує якусь мелодію, намагається скинути піджак, зазирає в щілини, крізь які видно тільки сонце, і раз у раз тицяє пальцем у цифри, що вказують на кількість східців. – Краєвид із передньої ґалереї на даху. Механізм у трамваїв унизу трохи зіпсований, так мляво вони котяться, їх ведуть лише вигини колій. Один кондуктор якось перекошено й згорблено, як дивитися на нього звідси, згори, поспішає до свого вагона й ускакує до нього. – Ринва у вигляді чоловічої постаті, з якої вийнято хребець і мозок, щоб могла стікати дощова вода. – У кожному з великих барвистих вікон переважає колір одягу, що весь час трапляється на тій чи тій картині. – Макс: найглибшим враженням від Мілана був і залишається вокзал у вітрині крамниці іграшок, колія, що замикається в коло й нікуди не веде. На думку Макса, порівняння собору й вокзалу у вітрині можна пояснити прагненням показати розмаїття місцевості. – Від задніх дверей собору дивишся просто в обличчя великому годиннику на даху. – Макс: вигляд замку позбавляє потреби йти до нього. – Teatro Fossati. – Поїздка до Стрези. Рельєфні рухи сонних пасажирів у переповненому купе. Закохана пара. – Пополудні в Стрезі.

Середа, 6 вересня.Розбирає лють, увечері всілякі вигадки про готелі.

Четвер, 7 вересня.Ванна, листи, від’їзд. – Сон на очах у людей.

П’ятниця, 8 вересня.Поїздка. Подружжя італійців, буцімто пані Салюс. Священник. Американець. Дві невеличкі француженки з пухкенькими сідничками. Монтрьо. На великих паризьких вулицях ноги роз’їжджаються. Ножна ванна в ногах ліжка. – Нічні лампочки в літніх кав’ярнях. – Розпланування Place de la Concorde, де атракціони віднесено в глибину, і там їх легко знаходить погляд, але тільки якщо він їх шукає.

École Florentine (XV століття): сцена з яблуками. – Тінторетто: Сузанна. – Сімоне Мартіні (1284–1344): Ісус Христос marchant au Calvaire (École de Sienne). – Мантенья (1431–1506): La Sagesse victorieuse des Vices (École Venitienne). – Тиціан (1477–1576): Le Concile de Trente. – Рафаель: Apollo und Marsyas. – Веласкес (1599–1660): Portrait de Philippe IV Roi d’Espagne. – Якоб Йорданс (1593–1678): Le concert aprés le repas. – Рубенс: Kermesse.

Confiserie de l’enfant gâté, Rue des Petits Champs. – Пралі у вранішньому неґліже. – Rue des Petits Champs, така вузька, що вся залишається в тіні. Навіть коли ціла вулиця освітлена сонцем, оця різниця в освітленні будинків, дуже близько зведених один побіля одного. – Le sou du soldat, societú anonyme. Capital I mill., Avenue de l’Opéra. – Роберт, Самуель. – Ambassadeur: барабанний дріб і духова музика в подвійному бемолі дає про себе знати, піднесені барабанні палички ще в повітрі завмирають. – Gare de Lyon. На землекопах замість підтяжок – широкі різнобарвні стрічки, які тут, де такі стрічки мають офіційне значення, також справляє враження демократичності. Не знав до пуття, сонний я чи ні, й міркував про це цілий ранок у вагоні. Звернути увагу, чи не приймають дівчат-няньок за французьких гувернанток німецьких дітей. – Prise de Salins 17 mai 1668, par Mr. La Farge. На задньому плані двоє – один, убраний у червоне, на білому коні, другий, у темному, на темному коні, – відпочивають після облоги міста, з якого саме виїздять; насувається гроза. – Voyage de Louis XVIà Cherbourg, 23 juin 1786. Човнярі по три ряди з кожного боку на зв’язаних веслах виносять на берег човна з Людовіком, який, показуючи випростаною рукою в бік Шервуда, робить якесь зауваження своїм придворним позаду, особливо одному з них, що стоїть, згорнувши на грудях руки. Жінки, легко вбрані, повідступали назад, один чоловік дивиться в телескоп. Карета чекає. З інших човнів доведеться сходити кладками, одну з них саме підтягують. – Bivoauk de Napoléon sur le champ de bataille de Wagram, nuit du 5 au 6 juillet 1809. Наполеон сидить сам, поклавши одну ногу на низенький стіл. Позад нього куриться багаття. Тіні від його правої ноги та ніжок столу й крісла пролягають променями обабіч нього. Спокійний місяць. Збоку генерали, постававши півколом, дивляться на багаття й на нього.