Марія Конопницька - Про краснолюдків та сирітку Марисю = O krasnoludkach i sierotce Marysi

А щоб хом’як знав, що вона співає саме для нього, Марися мило посміхалася йому, а він стояв собі на двох лапках, стриг вусиками, крутив голівкою і стиха насвистував.

Марися хотіла ближче познайомитися з хом’яком, але він був такий дикий, що досить було дівчинці ступити крок до нього, як він зараз – стриб на всі чотири лапки, і тільки його й бачили! Лише трави та колоски захитаються вслід за ним, наче бистра вода, коли вкинути у неї камінь.

Через ту дикість дівчинка полишала його в спокої.

Щодо Гася – то й він інколи бачив хом’яка. Але міркував собі так:

– Що мені ганятись за якимсь там свистуном, який стоїть на двох лапках і вдає з себе пса, що служить. Це, мабуть, якийсь комедіант, бо той свист теж удаваний. Адже так само свистять хлопці у нас в селі, тільки що голосніше. Вуса теж, бачу, мабуть, причеплені, бо звідки ж це, скажіть будь ласка, у такого поганенького звіра взялись вуса, немов у кота? Куди йому до Мурка! Краще відвернутись від нього, та й годі.

І він справді відвертався, і хом’як бачив тільки його пухнастий хвіст.

Згорнувшись у клубок, Гасьо дрімав, але час від часу розплющував то одне, то друге око і крадькома поглядав на хом’яка.

Іноді навіть стиха гарчав, наче йому щось неприємне снилося.

А що був з нього пес дуже амбітний і вірний своєму слову, то як уже раз сказав собі, що не буде ганятись за тим свистуном, то ані поворухнувся.

Зрештою, чи мало було роботи з гусьми? Завертай від пшениці, завертай від лісу, щохвилини рахуй, чи є чотири білі і три сірі, тож голову треба мати, як бочку, щоб цьому всьому дати раду.

Але малий хом’як, пильно спостерігаючи за всім навкруги, побачив, що з кущів ліщини під лісом час від часу висувається гостра паща лиса, якого раніше він тут не бачив. Хом’як відразу зміркував, що цей лис скрадається до гусей, які пасуться на луці під горбком.

Поворушив вусиками й промовив:

– А може б, попередити? Легко можна б попередити. Може, я навіть повинен? Щось мені здаються підозрілими його очі, а морда – то зовсім розбишацька. Але я мусив би залізти аж на горбок, а це анітрошечки мене не приваблює. Така спека!.. Та й польові миші могли б тим часом поцупити дещо з тих колосків, які я наскладавз таким трудом! Адже це моя тяжка праця! Е… хай кожне пильнує своєї справи. Не піду. А гусятниця теж не мальована: як має час співати, то має час і глядіти. Співає гарно, ніде правди діти. Однак спершу служба, а потім спів. Адже на те вона там і сидить, щоб гусей стерегти. А пес? І пес теж – невелика цяця! Вміє гарчати на мене і повертатись хвостом, то й лиса може побачити в кущах. Буду я ще про чужі гуси дбати! Що мені з того? Хіба що там яка гуска ґелґне: «Дякую!» Велика честь. Ха-ха-ха!

Тут він свиснув, засміявся і, блиснувши чорними очицями, припав на передні лапки і почав старанно підгризати колоски при самій землі.

Хом’як – запопадливий господар; а разом з тим і поганець, бо, крім поля і праці на ньому та користі з тої праці, нічого більше його не цікавить, дбає тільки про себе, більш ні про кого.

Марися любить придивлятись до його старанних зусиль, коли він по межі тягне до своєї нірки запаси на зиму; вона милується ним, поки колоски не сховають його, і називає його «своїм хом’ячком». І як тільки тваринка зникне в хлібах, вона поглядає на гусей, на луку, потім її погляд падає на синенькі і жовті квітки, що ростуть біля її ніг, над ровом, усюди.

У повітрі вже страшна задуха, сонце пече, аж Гасьо висунув язик і голосно дихає. На чолі сирітки виступив піт, але вона не зважає на це, плете віночок і наспівує:

Саме в цю хвилину чуйний Гасьо загарчав раз і вдруге. В кущах ліщини, що росла під самим лісом, щось поворухнулось, зашелестіло і затихло. Гасьо піднявся на передні лапи і, нашорошивши вуха, чекав, що буде далі.

Шелест знову почувся, але знову затихло.

Гасьо загарчав і вишкірив зуби.

Та Марися не чула нічого. Наче та пташина на гілці в гаю, розспівається і не чує тихих кроків кота, що підкрадається, уся віддана своїй пісні. Так і ця сирота нічого довкола не бачила, не чула і співала далі.

Тим часом з кущів виткнулась чудернацька постать малого чоловічка з головою в червоному ковпаку, з сивою бородою і в окулярах на величезному носі. Висунулась і почала кивати до Гася пальцем.