Ерік Берн - Вступ до психіатрії та психоаналізу. Просто про складне

Велика людина – та, котра або сприяє пізнанню того, яким насправді є світ, або ж намагається змінити світ відповідно до свого образу. В обох випадках вона намагається звести образ з реальністю, змінюючи або одне, або інше. Роботи Ейнштейна змусили майже всіх фізиків та математиків змінити свій образ світу відповідно до дослідженої ним «реальності». Шекспір допомагає людям скласти чіткіший образ світу, яким він є. Месії різних релігій були хорошими людьми, які хотіли, щоб світ відповідав їхньому образу того, яким він мусить бути.

Деякі злі люди намагаються силою змінити світ відповідно до того, яким вони хочуть його бачити. Гітлер мав образ світу як місця, де найвища влада належить йому, і силою намагався змусити світ відповідати цьому образу.

Пацієнт із психічною хворобою під назвою «шизофренія» уявляє, що світ відповідає його образу, і навіть не намагається це перевірити. Він відрізняється від агресивного реформатора чи завойовника тим, що не може або не хоче попрацювати над зміною «я хочу» на «так є». Іноді це починається з прагнення змін і усвідомлення того, що ці зміни надто важко здійснити в реальності; тоді такий реформатор змінює певні речі у своїй психіці і вдовольняється цим.

Одна з найважливіших справ у житті – зрозуміти реальність і змінювати свої óбрази відповідно до неї, бо ж саме наші ментальні óбрази визначають наші дії та почуття, і що точніші вони, то легше нам буде досягти щастя і лишатися щасливими у мінливому світі, де щастя багато в чому залежить від інших людей.

Ментальні óбрази, про які ми говорили, не можна показати на екрані чи навіть чітко пояснити самому собі, та це не значить, що треба сумніватися в їхньому існуванні. Ніхто ніколи не бачив атом чи електрику, але ми не повинні сумніватися в існуванні сил природи, інакше просто не зможемо зрозуміти матеріальний світ. Природа поводиться так, наче те, що ми називаємо атомами та електрикою, існує, тож ми й припускаємо, що воно існує. Так само людина поводиться так, наче ментальні óбрази, про які йшла мова, існують, тож ми припускаємо, що вони існують насправді. Кожна людина знає або ж доволі легко може виявити, що має певні óбрази в голові, та ніхто ніколи не може бути певен у тому, що такі óбрази мають інші. Менше з тим, далі ми говоритимемо так, наче динамічні ментальні óбрази такі ж реальні, як електрони й гравітація.

Ці динамічні ментальні óбрази складаються з двох речей: уявлення та емоційного заряду. Заряд може бути позитивним чи негативним, любов’ю або ненавистю, а часто – обома. Уявлення надає образу форму, а заряд – енергію.

Слід чітко прояснити, що мається на увазі, коли ми говоримо про уявлення, форму чи ідею. Форма, у випадку динамічного ментального образу, включає не лише структуру, а й функцію, тож значення психічної форми ширше, ніж фізичної. Усім відома фізична форма літака. Ментальна форма, уявлення чи ідея літака включають не лише зовнішній вигляд, але й розуміння того, як він працює і що саме робить. Таким чином зрозуміло, що для того, аби мати добре уявлення, потрібні не лише очі, а й мозок і що, за умови рівності всього іншого, чим розумніша людина, тим складніші й точніші її уявлення про світ навколо. Далі: точність уявлення ніяк не пов’язана з почуттями людини до літаків. Деякі люди дуже добре розуміються на літаках, але бояться і не люблять їх, а деякі любителі польотів не мають жодного уявлення про те, як літаки працюють. Таким чином уявлення про літаки може бути позитивно чи негативно зарядженим образом, незважаючи на те, чи форма цього образу проста або складна, точна чи неточна.

Відмінності між відчуттям та уявленням часто помітні в соціальних стосунках. Люди часто точно пам’ятають свої почуття до іншого, не пам’ятаючи імені, або ж пам’ятають ім’я і не можуть пригадати, що саме для них значить його носій. Містер та місіс Кінг якось планували вечірку, і місіс Кінг запитала:

– Запросимо містера Кастора, того цікавого коняра з Гаваїв?

– Я пам’ятаю це ім’я, – відповів містер Кінг. – Такий високий чолов’яга, з татуюваннями сердець та квітів на руках. Але не пригадую ані того, як я до нього ставлюся, ані подобається він мені чи ні.

У цьому випадку очевидно, що містер Кінг мав добре уявлення про містера Кастора і добре пам’ятав його форму. Він мав чітко сформований образ, але не міг згадати, який до нього прикріплено емоційний заряд, тож не пам’ятав, що саме відчуває до нього. Місіс Кінг припустила наступне: