Ерік Берн - Вступ до психіатрії та психоаналізу. Просто про складне

Ця книга багато в чому унікальна. Її автор – добре освічений психіатр та психоаналітик, послідовник Фройда, утім в останньому я переконався, лише прочитавши кілька розділів. На відміну від тих, хто пристає до певних теорій і одразу в них пірнає на глибину, Берн дотримується такої об’єктивності й неупередженості, що спершу справляє враження проникливого дослідника, а не палкого прихильника Фройда. «Психіка в дії» [1] Mind in Action ( англ. ). Під такою назвою вийшла друком перша редакція цієї книги. ( Тут і далі прим. пер., якщо не зазначено інше. ) починається з огляду біологічного аспекту загального розумового розвитку. У ній ясно, без надміру термінології, через почуття та дії пояснюються нормальні функції мозку, притаманні дитинству й дорослості найпотужніші прагнення та їхній контроль і реакція всього організму на довкілля. Берн має чудове вміння формулювати й подавати складні ментальні процеси так просто й привабливо, що втримає увагу навіть пересиченого читача книжок з психоаналізу. І лише прочитавши кілька розділів, усвідомлюєш, що Берн заповзявся провадити ідеї Фройда у всьому, що стосується функцій психіки.

Намагаючись пояснити образ дії автора, я збагнув, що як психоаналітик Берн на сорок років молодший за мене. Інакше кажучи, він належить до фахівців повоєнного періоду розвитку психоаналізу, тобто може оцінити внесок Фройда до всього прогресивного розвитку психіатрії. Таким чином Берн – молодий послідовник Фройда, який, подібно до нового покоління єгиптян, «не знав Йосифа», а отже, може йти новим шляхом, розвиваючи нову психологію без пристрасті старих Фройдових учнів. Теорія психоаналізу вже була добре сформована, коли Берн її опановував; саме тому він може благодушно оглядати весь психоаналіз fons et origo [2] Основа та джерело ( лат. ). , так само як і відхилення від нього, і з легкістю відділяти зерно від полови. Прочитавши все, що тільки писали про Фройда та психоаналіз після того, як я ознайомив із ним Сполучені Штати, відчуваю, що Берн вдало розповів про «психіку в дії» – цікаво й повчально не лише для освіченої публіки, а й для психоаналітиків та лікарів.

Приємно усвідомлювати, що останні двадцять років ця книга користується стабільним попитом. Вона писалася протягом Другої світової війни, коли я був офіцером медичної служби в армії і вечорами міг слухати або клацання своєї друкарської машинки, або ж дзенькіт гральних автоматів офіцерського клубу, тож переважно обирав перше. Книга вперше вийшла у твердій обкладинці під назвою «Психіка в дії», отримала схвальні і навіть захоплені відгуки у літературній, психіатричній та психоаналітичній пресі, а затим була опублікована у Великій Британії й перекладена шведською, італійською та іспанською. У 1957 році у видавництві «Саймон та Шустер» вийшло друге видання, у м’якій обкладинці найвищої якості; а через кілька років «Ґроув Пресс» видали під тією ж назвою дешевий варіант у м’якій обкладинці, тож два конкурентні видання перебували на ринку одночасно. Було продано понад 250 тисяч примірників усіх варіантів.

Швидкий розвиток лікарських засобів та групової терапії в останні десять років призвів до радикальних змін в амбулаторній, стаціонарній і комунальній психіатрії. На додачу до цього, там, де психоаналіз не дав задовільних результатів, його поступово витісняють транзакційний аналіз та нові підходи до психотерапії. Оскільки цікавість до цієї книги зберігається, з поваги до читачів її було піддано ретельному редагуванню.

Поміркувавши, я вирішив залишити розділ про типи фізичної будови на знак того, що тіло нікуди не зникає, – надто часто психотерапевти-не-медики, особливо ті, хто отримав освіту у сфері соціальних наук, про це забувають. У частині І та майже всій частині ІІ використано підхід до людини як до енергетичної системи, і з цього ракурсу найкраще підходить теорія Фройда. Я послуговувався «суворою» версією, яка відділяє статевий інстинкт від інстинкту смерті, наділяючи рівною вагою і Ерос, і Танатос. З таким підходом значно легше пояснювати матеріал, і він безперечно краще пасує до історичних подій останніх тридцяти років – їх непросто зрозуміти, послуговуючись лише теорією лібідо, утім із впровадженням ідеї морбідо Пауля Федерна вони стають значно яснішими.