Ерік Берн - Вступ до психіатрії та психоаналізу. Просто про складне

Півтора місяця протинявшись будинком, слухаючи радіо й сьорбаючи вино, він пішов працювати на батька. Але роботу покинув, бо не зміг знайти спільної мови з клієнтами та Філлі Поренцою, механіком з дірками в мозку. До від’їзду Гектора вони з Філлі були добрими товаришами, але тепер Гектор почав скаржитися на те, що Філлі – ледащо і не розуміє життя. Також Гектор посварився зі своєю колишньою дівчиною Енн Кайо, донькою шефа поліції, і взявся ходити на Пінонароджену вулицю, на зустрічі з Наною Куртизан. Намагався працювати в готелі «Олімпія», у бакалії Мак-Тевіша та на м’ясному ринку, але тільки через півроку нарешті осів на лісопилці Кінга. І винним завжди були бос або умови роботи. Гектор точно перестав бути тим безтурботним хлопчиськом, який покинув Олімпію більше двох років тому.

Ось що сталося: коли Гектор попрощався з рідними перед від’їздом, усі вони мали певний образ одне одного. Будучи самотнім, далеко від дому, Гектор часто згадував рідних, Енн, Філлі, СТО та різні куточки Олімпії, думав і про хороше, і про погане. Коли умови його життя погіршувались і йому ставало дедалі більш самотньо й незатишно далеко від дому, Олімпія та її жителі почали здаватися все приємнішими. Стільки поганого було навколо, що він поступово забув усе погане про Олімпію. Тепер дім у його спогадах здавався дедалі романтичнішим, і ці відчуття він висловлював у листах.

Удома люди пройшли через такі ж зміни. Вони всі скучили за Гектором і часто згадували, яким радісним і веселим він був. Рідні поступово забули про його неприємні риси – легковажність, неохайність, недбалість на роботі. Листи зворушували їх, і поки минали місяці, їхні почуття ставали ніжнішими.

Коли настав час повертатися додому, у Гектора склалося дуже перебільшене враження про те, яка ж Олімпія чудова, а в Олімпії – перебільшений образ того, яким чудовим був Гектор. У обох випадках óбрази базувалися на тому, як усе було, коли Гектор поїхав, з додаванням романтизації.

Тим часом і реальний Гектор, і реальна Олімпія, звісно ж, зазнали змін. Гектора в тій країні спіткало чимало негараздів, і він перестав бути непростим, але милим хлопчиськом, який любив, коли над ним метушаться жінки. Тепер він був розважливим, звик покладатися на себе – рівний серед рівних. Олімпія так само змінилася: із селища, що росте, перетворилася на місто, рівне містам. Енн стала дорослою й витонченою, хоча й лишилася доброю й красивою; його батьки стали старші й упертіші. Філлі Поренца дещо скиснув після того, як у нього почалися судоми.

Коли Гектор повернувся, і він, і містяни були шоковані. Всі думали, що готові до змін, але ті óбрази одне одного, що вони мали, змінилися не згідно з реальністю, а в протилежному напрямку. Ці нові óбрази були такі далекі від реалій, що навіть щире бажання не допомагало їм звикнути одне до одного протягом півтора місяця.

Видається, що у багатьох людей зміни ментального образу відповідно до реальності займають близько півтора місяця. Після переїзду вони почуваються вдома лише за півтора місяця – за цей час образ «дому» має можливість змінитися відповідно до реалій нового будинку. Приблизно за півтора місяця новий образ зміцнюється настільки, що людина стає спроможна жити в новій оселі без подальшої тривоги.

Хоча сама людина з часом може поступово змінювати свої ментальні óбрази, їй не сподобається, якщо інші спробують змінити їх за неї, коли вона до цього ще не готова. Саме тому люди тривожаться й кричать під час сварок. Що більш обґрунтована логіка опонента, то більше тривожиться людина за безпеку власних виплеканих образів і то голосніше кричить, захищаючи їх; і що більш тривожною її робить опонент, то неприємнішим для неї він стає. Ми маємо зрозумілу, але нерозважливу схильність не любити тих, хто «перемагає» нас у суперечках, говорить нам, що ті, кого ми любимо, не такі, як ми собі надумали, чи намагається змусити нас полюбити тих, хто має неприємний образ у наших очах. У давнину завойовники часто страчували гінців, які приносили погані новини. Вісники не були винні в тому, що порушували образ імператора як завойовника світу, але, на жаль, вони це робили і страждали від наслідків викликаної тривоги. Порушення образу імператора досі варте життя людини. Нині сокира падає не так різко і страта може бути відкладена, але рано чи пізно вона відбудеться. Завжди варто бути тактовним, маючи приємне чи неприємне завдання поставити керівника, друга, чоловіка чи дружину перед фактом того, що їхні образи не збігаються з реальністю або ж, іншими словами, що вони помилилися у своєму судженні.