Ерік Берн - Вступ до психіатрії та психоаналізу. Просто про складне

Образи батьків так само важко змінити. Іноді у снах слабкий батько може бути сильним, мати-пиячка – доброчесною, а мертві – живими. Дуже важко змінювати образ, коли це потрібно, саме тому люди так цього не люблять. Якщо близька людина помирає, зусилля, витрачені на підлаштування її образу до нової ситуації, які ми звемо скорботою, вельми виснажливі, вони приводять до втоми, до втрати ваги. Часто, встаючи з ліжка вранці, скорботні почуваються більш утомленими, ніж коли лягали спати, наче вночі вони важко працювали. Причина в тому, що вони справді важко працювали вночі, змінюючи ментальні óбрази.

Існують інші óбрази, що належать виключно певним людям через певні обставини, – їх так само важко змінити. «Привид у спальні», ментальний образ першої дружини чоловіка, може зіпсувати його стосунки з другою дружиною; «мати біля дверей» – ментальний образ, який може заважати жінці бути вільною у вираженні емоцій навіть далеко від дому: вона завжди почувається так, наче всі її вчинки критикує відсутня чи мертва матір, ніби та підслуховує біля дверей. Насправді ж ця жінка носить у собі образ матері, і в цьому сенсі вона дійсно підслуховує.

Історія Нани Куртизан ілюструє ще один тип власного образу, який може затриматися й справляти вплив на поведінку навіть після зміни реальних обставин. Аж до трагічної смерті батька Нана була доволі повною. Матері вона не мала, батько пиячив, тож дівчина була спрагла уваги й готова на все, щоб її отримати. У результаті вона мала жахливу репутацію, яка її дуже засмучувала; та Нана почувалася безпорадною і неспроможною контролювати жагу до чоловічого товариства, а через нюанси зовнішності їй доводилося вдаватися до крайнощів, щоб її отримати.

Після смерті батька вона сильно схудла, її справжня фігура постала з жиру, мов струнка граційна скульптура з каменю. Двоє її старих приятелів, Ральф Метіс, син банкіра, та Джозая Теллі, касир у банку, були так зачаровані її новою красою, що захотіли одружитися з дівчиною попри її репутацію.

На жаль, Нана не змогла змінити власного уявлення про себе. Попри те що їй казали дзеркало та приятелі, вона й далі вважала себе фізично непривабливою дівчиною, яка мусить завойовувати чоловічу прихильність крайнощами. Вона не змінила поведінки і внаслідок цього, за участі нажаханих батьків Ральфа та Джозаї, втратила шанс на вдале заміжжя.

Історія Нани, яка не припинила вважати себе «неприглядною дріадою», прямо протилежна історіям багатьох жінок середнього чи старшого віку, які й далі вважають себе «чарівними сильфідами» юності й поводяться відповідно, інколи з жалюгідними результатами, а інколи, якщо пощастить, з приголомшливим успіхом.

Такі ментальні óбрази, які скеровують нашу поведінку, заряджені почуттями. Кажучи, що ми когось любимо, ми маємо на увазі, що образ цієї людини у нашій психіці високо заряджений конструктивними, ніжними й доброзичливими почуттями. Кажучи, що ми когось ненавидимо, ми маємо на увазі, що образ цієї людини заряджений деструктивними, неприємними й недоброзичливими почуттями. Те, якою людина є насправді чи якою вона видається іншим і як вони її сприймають, не має прямого стосунку до цієї картини. Ми не можемо розлюбити Пангіну і полюбити Галатею – можна лише розлюбити свій образ Пангіни й полюбити свій образ Галатеї. Галатея лише полегшує формування образу, вартого кохання. Якщо у цей момент нам особливо хочеться закохатися, ми допомагаємо їй, підкреслюючи в її образі приємні риси і заперечуючи небажані або ж нехтуючи ними. Таким чином, простіше закохатися «рикошетом», аніж з нуля, бо коли розбивається образ попереднього кохання, він залишає у психіці порожнечу з великим зарядом, який терміново шукає можливості застосування. Тривога вакууму призводить до романтизації образу наступної жінки, щоб вона змогла швидко заповнити собою цю нішу.

Хоча ми любимо триматися за óбрази й ненавидимо їх змінювати, з часом вони мають схильність ставати романтичнішими за зниклу реальність. Літні люди пригадують неоднозначне минуле як «старі добрі часи», а хтось прагне повернутися додому, будучи далеко від нього, і розчаровується, повернувшись. Більшість людей раді після довгої перерви зустріти і старих друзів, і старих ворогів – час розлуки пом’якшує погане в наших óбразах і підкреслює хороше.

Гектор Мідс та його родина – хороший приклад того, як люди з часом схильні романтизувати образи відсутніх людей та речей. Гектор був єдиним сином Арчі Мідса, власника СТО «Олімпія». Хай і не з власного бажання, Гектор став державним службовцем і, провівши кілька років у Європі, отримав призначення до маленької країни в Азії. Повернувшись додому після річної служби, він став неспокійним, метушливим, дратівливим і вічно невдоволеним. Він постійно бурчав і поводився так дивно, що його мати, м’яко кажучи, нервова жінка, страшенно переживала, намагаючись йому догодити.