Катерина Кулик - Пригоди француза в Україні

Чай випитий і час іти далі – до магічного кота біля Золотих воріт. Завжди, коли гуляю біля кота, тру йому лапи і загадую бажання. Щоразу бажання збуваються. Минулого року я хотіла ролики – і тепер маю з чим дуркувати, а позаминулого – побачити Цирк дю Солей (Cirque du Soleil) – і вони приїхали. Колись я загадала мати гойдалку вдома – і батьки купили великий білий сидячий гамак. Сьогодні хочеться потерти коту лапи, щоб, може, знайти нову роботу.

Безробітньою бути влітку не так і страшно, малина дешева, помідори сяють сонцем – ходи вулицями, роби салати і тішся. Може й не треба мені ніякої роботи? Дивлюсь на кота задумливо, потім тру йому лапи і загадую пригод.

Пригод мені, літніх, мохітових, вкритих пухом кульбаб і тополь, натхенних свіжим карпатським повітрям, заїдених гречаним медом і просвічених крізь домашні штори ясним сонцем. Мені, котику, пригод, будь ласка, а робота зачекає. Я хочу покататися на повітряній кулі, я хочу закохатися, хочу піти в гори з наметами, їсти чорниці і дивитися на зорі.

Що такого ще можна літнього загадати? Зливи і гради, свіже парне молоко, яскраві хустки і легенькі сукні. Сукні, які навіть під дощем в листопаді хочеться носити, ситцеві, віскозні і лляні, в яких би оце крутитися і не зупинятися, і танцювати балет, чи принаймні сальсу. Назагадувала коту бажань і побрела в «Ярославну» – їсти найсмачніші у світі пиріжки.

Тут, на вході у Ярославів Вал, стоїть маленький замок – будинок моєї мрії. Тут я жила б усе своє життя, аби можна було купити цей замок. Я б звішувала свої коси з балкону, як Рапунцель, і слухала серенади коханого та вечірній шум п’яних іноземців, посьорбуючи літній безалкогольний мохіто. Я б носила пишну сукню, як Рапунцель, і ніхто б навіть не знав, що я вагітна, допоки я не народила. Я б малювала там, у замку, картини і пекла найсмачніші профітролі (profiteroles) для усієї нашої знатної родини замкових мешканців. Іноді я б вередувала, висмикувала з голови коси та носилася замком у кросівках. Мій замок – це будинок з вежею, але такий омріяний.

У «Ярославні» найсмачніші пиріжки – з грибами, з капустою та з вишнями. Я купую собі по два кожного і бреду темною вулицею під ліхтарями. На Великій Житомирській є пречудовий барчик «Буена Віста», де збираються кубинці потанцювати сальсу. Я піду туди на мохіто і побалакати іспанською.

У «Буена Вісті» сьогодні не шумно, понеділковий джем, усі попивають коктейльчики і рухаються в ритм з барабанами. Поодинокі пари виходять танцювати.

Струнка руда дівчина в маленькій чорній сукні танцює з парубком, рухає стегнами, як кубинська королева, і одразу цим приваблює мою увагу. Я спостерігаю за її рухами і помічаю малесенький шрам на правій частині підборіддя. Деякі шрами не лише мають право на існування, а й можуть і вміють ставати привабливою родзинкою зовнішності людини. Ця руда красуня вміє носити шрами, вони їй до лиця, так само як мені червона помада.

За столом біля вікна сидить темношкірий кубинець в костюмі і п’є пиво. Я пильно дивлюся йому в очі і він запрошує мене танцювати.

Тонемо в барабанному ритмі.

Сальса – це найчудовіший у світі танець, навіть гарніший за лебединий пухнастий балет. Сальса – це вібрації цілого континенту, це безсонні ночі, це ритми перед тим, як кубинці ідуть кохатися, це маргаритові ромові вечірки в барах і на пляжах.

Жінка зовсім не повинна вміти танцювати сальсу, жінка повинна вміти віддаватися чоловіку, повністю і без питань. А найкращі танцюристи-чоловіки ніжно, навіть одним пальчиком будуть вести жінку у найзаплутаніші рухи, туди, де дихання переплітається у чоловіче та жіноче і стає одним цілим. Сальса – це танець злиття, але не вульгарності, пристрасті, але віддаленої.

Після сальси починається бачата. Вона сповільнює ритм, але мої коси вже прилипли до спітнілої, шиї і кубинець Родріго відчуває, як сильно б’ється моє серце. Бачата повільніша і дуже сексуальна, в бачаті потрібно рухати стегнами, а крім цього знову ж таки не треба нічого особливого знати. Просто рухати стегнами, коли бачата на десерт після сальси. Колись я так сильно рухала стегнами, що розбивала дзеркала і перевертала стільці, зараз я ніжно-спітніло обережно рухаю стегнами.

Втомлена, прилетіла вранці з Тунісу, випила на вокзалі, наїлася вареників та пиріжків, виспалася в квартирі-комнаті і провалилась у бачату. Коли танцюєш, відчуваєш теперішній момент і відчуваєш, яке воно сьогодні – твоє життя.

Коли танцюєш, знаєш, які б’ють в тобі сердечні ритми і на що ти сьогодні здатен. Я відчуваю, що я сьогодні ніжно-стомлена. І спітніла як курка, я сідаю на стілець. Родріго хоче купити мені випити, я вибираю безалкогольний мохіто. Він курить сигару, а мене від неї трохи нудить. Ми починаємо говорити іспанською.