Олег Шинкаренко - Як зникнути повністю

У жовтнi минулого року я брав безпосередню участь у наймасштабнiшiй із тих, якi траплялися в нашому мiстi протягом десятирiччя, техногеннiй катастрофi.

Все почалося з трамваю, який перегородив майдан П’ятдесятирiччя конституцiї. Пiсля того, як у нього врiзалася вантажiвка зi свинцевими плитами, якi йшли на обшивку реактора мiської електростанцiї (тодi саме тривала пiдготовка до запуску 37-го енергоблоку), ми ще не могли розраховувати на велику кiлькiсть жертв. Але нiхто навiть не здогадувався, що прикра помилка водiя трамваю стане тiльки першою ланкою в ланцюзi наступних зiткнень. Услiд за вантажiвкою на величезнiй швидкостi рухався переповнений мiкроавтобус, який не встиг вчасно загальмувати i врiзався у задню частину вантажiвки, зi згаданої ж звалилися погано закрiпленi плити i довершили своєю вагою початий процес руйнацiї автобусу, пiсля чого вiн вибухнув. Вiдкинута силою вибуху плита зачепила автомобiль, який рухався перпендикулярно руху трамваю, i водiй якого, не справившись із керуванням, вийшов на зустрiчну смугу руху i зiткнувся з автофургоном. Подальшi подiї розгорталися з постiйно наростаючою швидкiстю i скоро вийшли з-пiд контролю стороннiх спостерiгачiв, серед яких був i я, котрий перебував у цей час на безпечнiй вiдстанi i реєстрував подiї за допомогою вiдеокамери. Насамперед, вiзуальна реєстрацiя ускладнилася через надзвичайну задимленiсть мiсця подiй, яка почалася пiсля загоряння цистерни бензовозу, яка зiткнулася з фургоном, що перевозив паронiтовi прокладки. Деякi свiдчення про характер та iнтенсивнiсть зiткнень, що продовжувалися, ще можна було отримувати вiд мiлiцiйних гелiкоптерiв, якi кружляли над самою аварiєю так низько, що один з них вибуховою хвилею, спровокованою зiткненням двох вантажiвок, що перевозили пропан-бутановi балони з автогенного заводу, вiдкинуло набiк i це викликало його зiткнення з iншим гелiкоптером, причому перший впав на землю i вибухнув, а другий силою удару був зорiєнтований в напрямку будiвлi Нацiонального Банку, пробивши стiну, на бiду, саме в тому мiсцi, де проходили електричнi дроти, i в результатi короткого замикання почалася пожежа. Ймовiрно, наслiдком струсу вiд удару гелiкоптером будiвлi Банку стало порушення герметичностi замкової арматури газопроводу котельної Банку. Це викликало витiк газу i подальше посилення пожежi, яка перекинулася на сумiжнi будiвлi i споруди.

Через 42 хвилини пiсля початку аварiї вiдбувся дуже сильний вибух, причини якого не з’ясованi досi, але потужнiсть його за приблизними пiдрахунками оцiнюється бiльш як у десять кiлотонн тротилового еквiваленту. Епiцентр вибуху був якраз над лiнiєю метрополiтену, що проходила в тому мiсцi, це мало наслiдки обрушення внутрiшньої арки i аварiю поїзда, який саме проходив пiд вибухом…»…»

З гачкiв гiлляччя вiтер дикий крик зрива Несеться капелюх по бруку навтьоки Кришиться дах i вiкон трiскають лутки Газети пишуть:

Мене вжахнув опис катастрофи, яка вiдбулася, i одночасно втомив. Принаймнi це мене не стосується, а довгi описи технiчних подробиць мене дратують. Я гортав сторiнки, а катастрофа все ще тривала. Здавалося, її опис продовжуватиметься до кiнця книги, але ось вона раптово скiнчилася. Всього лише й загинуло 50 000 чоловiк! Не надто багато. Я сподiвався, що кiлькiсть жертв перевалить за мiльйон, за таких-бо масштабiв аварiї! Закривши книгу, я поклав її до валiзи. Я почав вiдчувати голод i роздратування через те, що, приїхавши до мiста Києва, сиджу на вокзалi вже понад двi години i досi анi на мiлiметр не просунувся до мети приїзду.

Побачивши натовп людей, який повiльно зникав у якомусь широкому отворi в стiнi, я пiшов услiд за ними.

Як я пiзнiше я дiзнався – це був прохiд до центрального розподiльного колектору.

Ще пiзнiше я дiзнався, що все було зовсiм не так.

Потiм менi стало вiдомо, що все якраз навпаки.

«Якщо ви справдi хочете навчитися ходити Києвом, – сказав один чоловiк, із яким менi довелося розмовляти, – то вам, поза усяким сумнiвом, слiд купити у мене хiмiчний путiвник. Я бачу, що ви уже придбали прохiдний довiдник i гадаєте, що здiйснили значний крок уперед, але чи це справдi так? Мушу вас засмутити: жодне з видань довiдника не зареєстроване в ДУК i не отримало офiцiйної пiдтримки мерiї. Фактично, це дилетантське дослiдження найбiльш поширених фобiй мiської людини, не бiльше! Ви вже ознайомилися з довiдником? Що ви сподiваєтеся почерпнути з нього? Хай вам буде вiдомо, що написав його малограмотний iнженер-недоук із глибокої провiнцiї, який приїхав до Києва i злякався величi столичної архiтектури. Здебiльшого це вигадка, якщо не сказати – маячня! Я чув, кажуть, що вiн сам i продає свiй довiдник, щоб хоч якось звести кiнцi з кiнцями! Дехто все ж наголошує на лiтературних якостях цiєї книги, i її навiть кiлька разiв висували на здобуття одної з найпрестижнiших лiтературних премiй (щоразу безуспiшно), але ж вас цiкавлять факти, а не вигадки, чи не так? Чи може лiтературний твiр мiстити документальну iнформацiю, i якщо так, то якою мiрою вона буде документальною, якщо ж нi, то якою мiрою буде лiтературним твiр? Це важливе запитання, погодьтеся. Вiдкривши довiдник, ви зможете знайти у ньому численну кiлькiсть найрiзноманiтнiших документiв, але, поглянувши на рiк видання довiдника, ви переконаєтеся, що наведена в ньому iнформацiя ось уже п’ять рокiв як безнадiйно втратила актуальнiсть i може являти тiльки певний iсторичний iнтерес, та й то тiльки в тому випадку, якщо вона достовiрна, у чому я особисто маю сумнiв. Гадаю, вся документацiя була вигадана iнженером для надання наукової подiбностi своєму жалюгiдному творiнню! Так часто i письменник долучає до придуманої iсторiї велику кiлькiсть реальних фактiв, щоб читач повiрив його обмановi. Реальнi факти височiють над вигадкою, як плодовi дерева над отруйними грибами, i першi своїм поважним виглядом змушують повiрити в їстiвсiсть других. Читач, який повiрив у їстiвнiсть вигадки, моментально отруюється i вже не годен зрозумiти, де вигадка, а де реальнiсть. Доказом останнього твердження може слугувати те, що попередня фраза дослiвно процитована мною з Прохiдного довiдника, в той час як вами вона була сприйнята як логiчний висновок моїх мiркувань, що в свою чергу змушує повiрити вас у те, що я абсолютно реальний i не є виплодом уяви абсолютно сторонньої людини.»