Олег Шинкаренко - Як зникнути повністю

Пiддавшись на вмовляння мого спiврозмовника, я купив у нього книгу, розпрощавшись із половиною наявних грошей. Я так довго заощаджував цi грошi i думав, що маю в розпорядженнi величезну суму, але за столичними мiрками це виявилося просто пшиком! Я зрозумiв, що продовжувати дальше пересування просто небезпечно, i сiв на лавку, щоб вивчити Довiдник. Ось що я прочитав.

«Вiдсутнiсть у Києвi громадського транспорту є однією з беззаперечних переваг мiста. В Додатку 1 допитливий читач зможе вiднайти численнi факти, що свiдчать на користь цього твердження. Зниження травматизму, економiя енергоресурсiв i чисте повiтря – вже самi тiльки цi докази здатнi переконати будь-якого противника сучасної системи мiських комунiкацiй, якщо тiльки такий знайдеться, у чому укладачi Довiдника мають досить вагомi причини сумнiватися, якщо брати до уваги Опитування суспiльної думки мешканцiв м. Києва за останнi 5 рокiв (див. Додаток 11). Крiм того, крива опитувань неухильно свiдчить про те, що популярнiсть i пiдтримка iснуючої системи з року в рiк зростає i було б непослiдовно i просто нерозумно сумнiватися в цьому…»

Тут я, покваплюючи надто довгий вступ, перегорнув, не читаючи, кiлька сторiнок, якi були заповненi захопленими вiдгуками як простих мешканцiв мiста, так i бiльш почесних громадян Києва про це надзвичайно чудове нововведення. Але, втiм, наведу тут найцiкавiшi з цих, даруйте, фiлiпiк.

«… «З дому я завжди виходив з острахом, – розповiдає молодий робiтник заводу Унiверсал Михайло Василенко, – прощаючись із дружиною так, немов бачу її востаннє в життi. Вiдкриваючи за допомогою спецiального коду замок зовнiшньої шлюзової камери, я завжди найперше, як i усi, хто виходив з будинку, звертав увагу на екран атмосферного газоаналiзатора. Щоразу я отримував попередження, що повiтря знадвору надзвичайно забруднене i, якщо не зовсiм не годиться для дихання, то принаймнi вже точно не корисне. Ранiше, щоб дiйти до роботи, я користувався пилозахисним респiратором типу ‘Пелюстка’. Але одного разу, в один із тих днiв, коли найменш вiтряно, я потрапив у хмару жовтуватого задушливого смоґу i знепритомнiв. До тями я прийшов тiльки у лiкарнi, куди потрапив з дiагнозом ‘гостре отруєння повiтряно-газопиловою сумiшшю нез’ясованої етимологiї’. Пiзнiше виявилося, що я був одним із небагатьох, хто вижив у той день. I все тiльки через те, що своєчасно прочищав пилозахиснi клапани респiратора. Але тут i не без втручання долi: якби мене винесли з хмари на мить пiзнiше, я б, напевно, уже нiколи не прийшов до тями! Чому я завдячую – випадковостi чи передбачливостi? На випадковiсть треба сподiватися, а передбачливiсть використовувати на благо родинного затишку! Незабаром пiсля цього я заопiкувався кисневою маскою ‘Гiрське повiтря-4’, дуже практичною i приємною на вигляд (випускається харкiвським заводом ‘Пилогазоприлад’; цiна повного комплекту з чотирма змiнними балонами 520 грн. 34 коп.; виконуються замовлення поштою з доставкою додому; наше гасло: ‘Чисте повiтря в кожну хату!’). Крiм того, маски я купив жiнцi й дiтям. Це просто чудово! Жiнка стала привабливiшою: щоки зарожевiли, значно зросла рухливiсть, покращився апетит, i сексуальнi показники пiдвищилися на порядок у порiвняннi з перiодом респiрованого повiтроочищення! Маска прикрашає її, робить бiльш жiночною i бажаною. Я прошу дружину не знiмати маску навiть удома, навiть пiд час таких скромних, хоча й бiльш частих останнiм часом, завдяки їй же, подружнiх радостей. Оскiльки я також не знiмаю маски, то ми часом, трапляється, дуже заплутуємося в шлангах, але це, запевняю вас, тiльки йде на користь тому вогневi спопеляючої пристрастi, який утримує нас одне в одному настiльки судомно i тривало! I от ми, схожi на пару фантасмагоричних слонiв, якi в пароксизмi злиття переплелися пречудово довгими i красивими гофрованими хоботами, здригаємося, побрязкуючи цинкованою поверхнею кисневих балонiв, душа наша прагне вирватися назовнi, визирає i нетерпляче стукає в iлюмiнатори пристрастi, пiд якими я розумiю, звiсно ж, зоровi отвори в ‘Гiрському повiтрi’ зi спецiального скла, яке не туманiє (i все за тi ж самi 520 грн. 34 коп.! Гуртовим покупцям надається знижка)» …»

Нi! Що це? Кiлька слiв на пiдтримку пiдземних комунiкацiй чи реклама новомодного протигазу? Як все заплутано! Наскiльки туманна точка зору робiтника! Та й чи робiтник це? У мене виникло вiдчуття, що мене дурять. I з того моменту воно мене не залишало.

«…Iнженер Крещук їхав власним автомобiлем у напрямку до центру мiста.

«Я, як i багато iнших людей з достатком, їжджу на роботу машиною, – розповiдає Крещук. – Машина у мене дуже хороша i дорога. Не кожен може собi дозволити таку, але, як уже було сказано, я чоловiк забезпечений i навiть маю рахунок у банку. Зовсiм нещодавно я купив будинок. Двоповерховий будинок. З повiткою i гаражем для мого нового автомобiля. Все обладнано за останнiм словом технiки. Наприклад: на кухнi є мiкрохвильова пiчка останньої моделi i дуже дорогий холодильник, є також американський пилосос ‘Rainbow’ з комп’ютерним управлiнням; крiм того я маю телевiзор, екран якого по дiагоналi має 264 сантиметри, є також магнiтофон i програвач компакт-дискiв. Мiй персональний комп’ютер дуже потужний, з великим обсягом пам’ятi i фантастичною швидкодiєю (частота процесора дорiвнює вiд 8 до 100 000 гiгагерц у залежностi вiд пори року i барометричного тиску). Моя молода дружина (а одружений я всього два роки) надзвичайно приваблива. Обсяг її грудей дорiвнює 94 сантиметри, обсяг талiї – 62 сантиметри, обсяг стегон – 90 сантиметрiв. Крiм того вона має природно свiтле волосся, вона має очi натурального блакитного кольору, це дуже зручно i практично. До замiжжя дружину звали ‘Таня’, а пiсля я замiнив це iм’я на ‘Марина’. Змiна iменi нiяк не вплинула на стан дружини, а за деякими параметрами показники навiть покращилися. Маю я також i будинок за мiстом. Вiн невеликий, але дуже комфортабельний. Там є десять кiмнат i пiдземне бомбосховище на випадок раптових авiанальотiв чи ракетних ударiв. Наступного року я збираюся балотуватися на посаду депутата обласної ради. Вважаю свої шанси на перемогу досить серйозними. В моїй передвиборчiй програмi одним з найважливiших пунктiв є подальший розвиток системи iзольованих комунiкацiй i поширення її на периферiйнi областi мiста. Подальша унiфiкацiя iнфраструктури є однiєю з першочергових задач, покладених на систему суспiльного управлiння мiської ради. Пiдтвердити важливiсть i кориснiсть такого роду заходiв я можу власним прикладом.