Лізелотта Вельскопф-Генріх - Сини Великої Ведмедиці

Юнак не знав, що його утримувало від цього. Але він ненавидів цю зухвалу брутальну людину, цього янкі з важким підборіддям. Думки його перенеслись на Токай-іхто. Він не міг не визнати, що індієць справив на нього незабутнє враження. Дев'ятнадцятирічним хлопцем залишив Адамс батьківську ферму, а тепер йому пішов двадцять другий рік. Гаррі було двадцять чотири, — підрахував він. У дванадцять років покинув він плем'я дакотів, десять років прожив з батьком у вигнанні і ось уже два роки як повернувся назад до своїх. Тепер він очолює Ведмеже братство у цій безнадійній війні. Незважаючи на всю хоробрість і обачність індійців, їхня поразка неминуча, і в них немає жодного виходу. Вони не вміють зробити ні плуга, ні рушниці: їхню долю вирішено.

Індійців так само, як Адамса, проженуть з рідних земель і примусять оселитись в якій-небудь резервації, де їх муштруватимуть переможці. Світ створений лише для Небагатьох могутніх, інші ж нехай радіють, що можуть якось животіти, аж доки помруть.

Адамс думав і про Токай-іхто, коли він відмовився йти з Червоним Лисом. Він не хотів знову бути спільником убивці Маттотаупи.

З провіантом, боєприпасами і поповненням повернувся Роуч у спалений форт. Того ж самого ранку Тобіас з листами до Відпочиваючого Бізона і Токай-іхто, написаними літерами й ієрогліфами, вирушив у дорогу. Не попрощавшись, залишив він форт. Переїхав брід, пустив свого рябого галопом і скоро зник з очей всього гарнізону.

Мустанг розвідника йшов хутко. Він форкав і пирхав, бо скакати на світанку по росяній прерії було насолодою і для людини, і для тварини. Тільки вітер злегенька погойдував квіти і трави. Маленькі лугові собачки із скавчанням зникали у своїх норах, здалека з цікавістю дивилась на вершника антилопа. Нахилившись вперед, Тобіас припав до свого мустанга. Повід був попущений: за індійським звичаєм, ним користувались лише для того, щоб спиняти тварину, а правили конем, натискуючи на нього стегнами. Час від часу Тобіас пускав коня ступою, щоб дати йому відсапатись. Та й самому вершникові без стремен рись не приносила особливого задоволення.

Опівдні розвідник зробив привал. Навкруги панувала глибока тиша, жоден підозрілий звук не порушував її. Тобіас відкрив сумку з харчами і почав їсти.

За цілий день він їв зараз вперше і востаннє. Як і всі індійці, Тобіас вважав, що тільки жінкам личить їсти більше одного разу на добу. Попоївши, він запалив люльку і знову почав обмірковувати свої наміри. За порадою Червоного Лиса, він одержав від Сміта наказ дістатися до Чорних гір і пошукати там Відпочиваючого Бізона і Токай-іхто. У Тобіаса не питали його згоди, а він мовчав і нишком думав про своє. Червоний Лис не така людина, якій можна довіряти; Тобіас був переконаний, що за його порадами крилися якісь підступні заміри, і потай стежив за рудоволосим, коли той залишив форт. Спочатку Червоний Лис поскакав на північний схід, а потім, гадаючи, що за ним ніхто не стежить, переплив на своєму рябому назад на південний берег річки і повернув на південний захід. Він щось замишляв. Тобіас чув розмову між Червоним Лисом і Адамсом. Що там за торгівлю затіває цей янкі? Не звіряючись на поради Червоного Лиса, Тобіас вирішив робити те, що сам вважав за доцільне.

Звідки ж йому знати, де зараз вожді, яких йому Треба знайти, — адже прерії широкі, а мустанги прудкі. Скоріше можна здогадатись, де табір жінок і дітей. Ведмеже братство, на чолі якого тепер стоїть Токай-іхто, лише один людський вік тому відокремилось од більшої племінної парості тетон-оглала. Кілька родин пішли з своїми наметами за сміливим Маттотаупою і дуже старим впливовим жерцем-чаклуном і відтоді утворили свою власну невеличку групу, що відкололась од великого союзу племен. Їх мисливські угіддя простягались не дуже далеко від форту, в районі верхнього плато. Тобіас знав, що Ведмеже братство взимку шукає захисту в лісах передгір'я, а перший літній табір розбиває біля Кінського потоку — Horse-Creek [4] Кінський потік (англ.). , який протікав по суворому плоскогір'ю на віддалі трьох днів верхової їзди від форту. Раптова поява Токай-іхто і його воїнів цілком збігалася з припущеннями Тобіаса про місце розташування табору. Тобіас вирішив їхати до Кінського потоку і повернув на південний захід. Це був той самий напрям, у якому потай вирушив Червоний Лис.

Розвідник їхав, аж поки зовсім стемніло і на небі замиготіли зірки. Тоді він дозволив собі й своєму рябому заслужений відпочинок. Ніч була холодна. Тварина лягла на землю; Тобіас завернувся в ковдру і заснув, прихилившись до шиї коня. Біля ніг він розклав невеличке багаття, щоб відганяти вовків. А коли, воно й приверне увагу розвідників-дакотів — це не біда. Тобіаса захищало біле вовче хутро — його парламентерський прапор. А що він, як вісник миру, мав при собі зброю, нікого не могло здивувати, бо зброя потрібна йому для полювання, коли вийдуть харчі, і для захисту від ведмедів та вовків.