Г’ю Лофтінґ - Історія лікаря Дуліттла, його незвичайного життя на батьківщині і надзвичайних пригод в чужих країнах

А потім налетів сильний шторм, з громом і блискавками. Вітер завивав, дощ періщив як із відра, а хвилі піднімалися так високо, що перекочувалися через палубу корабля.

І раптом почулося гучне БА-БАХ! Корабель зупинився і завалився на бік.

– Що сталося? – спитав Лікар, піднімаючись по трапу на палубу.

– Я не певна, – відповіла папуга, – але гадаю, що в нас трапилася кораблетроща. Скажіть качці, нехай вийде подивиться.

І тоді Чап-Чап пірнула вглиб під хвилі. А коли виринула назад, то повідомила, що корабель напоровся на скелю і що на днищі велика пробоїна, а вода заливається всередину, і корабель швидко тоне.

– Ми, очевидно, врізалися в Африку, – сказав Лікар. – Боже мій, Боже мій! Гаразд, тепер нам усім треба пливти на берег.

Проте Чі-Чі й Чав-Чав не вміли плавати.

– Давайте сюди канат! – сказала Полінезія. – Я ж казала, що він знадобиться. Де ця качка? Іди-но сюди, Чап-Чап. Візьми цей кінець каната, лети на берег і прив’яжи його до пальми, а ми триматимемо другий кінець тут на кораблі. А потім ті, хто не вміє плавати, повинні будуть повзти вздовж по канату, аж поки не виберуться на берег. Це те, що називається «лінія життя».

– Ми, очевидно, врізалися в Африку.

Так вони всі живими й здоровими вибралися на суходіл – хто вплав, хто перелетів, а ті, що повзли, тримаючись за канат, притягли із собою Лікареву дорожню скриню і саквояж.

Однак корабель із величезною діркою у дні більш ні на що не годився, тож розбурхане море швидко розбило його на друзки об скелі, а хвилі віднесли уламки геть.

Зрештою усі вони знайшли прихисток у симпатичній сухій печері, на яку натрапили високо в прибережних скелях, і там перечекали, доки шторм ущухне.

Коли сонце зійшло наступного ранку, вони спустилися на піщаний берег, щоб обсохнути.

– Стара, мила Африко! – зітхнула Полінезія. – Як гарно повернутися назад. Тільки подумати – завтра виповниться шістдесят дев’ять років, як я була тут востаннє! І нічого тут ні крапельки не змінилося! Ті самі старі пальми, та сама стара червона земля, ті самі старі чорні мурашки! Нема нічого кращого за рідний дім!

Й усі помітили, що в неї сльози на очах – вона була така рада знову побачити батьківщину.

А потім виявилося, що Лікар втратив свого циліндра – його здуло в море під час шторму. Тому Чап-Чап полетіла його шукати. І дуже скоро побачила капелюха, який гойдався на воді, немов іграшковий кораблик.

Коли вона підлетіла, щоб забрати його, то побачила, що всередині, страшенно налякана, сидить одна з білих мишок, а точніше – білий мишак.

– А ти що тут робиш? – запитала качка. – Вам же сказали залишатися в Паддлбі.

– А я не хотів там залишатися, – відказав мишак. – Я хотів подивитися, як виглядає Африка, – у мене тут є родичі. Тож я заховався в багажі, і мене занесли на корабель разом із галетами. А як корабель почав тонути, я жахливо перелякався, бо ж я не можу плавати далеко. Я плив стільки, скільки ставало сил, але вони швидко вичерпалися і я вже подумав, що піду на дно. І саме в цей момент повз мене пропливав циліндр нашого Лікаря, і я забрався всередину, бо в мене не було жодного бажання втопитися.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Після поразки в битві 1651 року король Чарльз ІІ заховався на дубі (прим. перекладача).