Кшиштоф Зануссі - Страта двійника (збірник)

Маркіза кидає на Мілену гнівний погляд.

Маркіза (зненацька) : Подай мені судно.

Мілена: Прошу?

Маркіза: Суд-но. Старі люди мають ще й фізіологічні потреби. Тебе – як лікарку – це не повинно шокувати.

Мілена встає, безпорадно озирається.

Маркіза (лагідно) : Воно в лазничці. Лазничка в кінці коридору. Гадаю, тобі відомо, як виглядає цей предмет.

Мілена виходить. Маркіза натискає на кнопку дзвінка. Входить заспана Флорентина. Маркіза підзиває її пальцем. Флорентина робить два кроки до ліжка маркізи.

Маркіза (напруженим шепотом) : Ближче!

Флорентина робить ще крок.

Маркіза: Нахились до мене! Швидше!

Флорентина схиляється над ліжком.

Маркіза: Обшукай її торбу і принеси мені паспорт. Зрозуміла?

Флорентина киває й виходить. Вертається Мілена із судном. Стає над ліжком.

Мілена: Прошу…

Маркіза (зболено) : На жаль, ти маєш допомогти мені, дитино моя… Знаю, знаю, старість така огидна…

Мілена (підкладає судно) : Вдома я багато років доглядала хвору бабусю… А крім того (діловито) , в лікарні я робила це сотні разів.

Маркіза: Атож, за гроші людина зробить будь-що…

Мілена: Обхопіть мене за шию. (Підіймає маркізу і підкладає судно під ковдру.)

Маркіза (сичить) : Обережно! Боляче! (Сильно щипає дівчину.)

Мілена: Ай!

Маркіза: Вибач! Але ти зробила мені боляче… Ти така невправна! Я вже ладна подумати, що ти робиш це навмисне…

Мілена мовчки відходить від ліжка і сідає біля столу. Раптом підводиться і рушає до передпокою.

Маркіза (занепокоєно) : Почекай! Ти куди?

Мілена: Я хотіла взяти книжку…

Маркіза: Зажди… спершу забереш судно. Зараз…

Мілена підходить до ліжка. Маркіза дивиться на неї з болісною зосередженістю.

Маркіза: На жаль, я ще не… Відчини вікно.

Мілена йде до вікна. Маркіза стежить за нею очима, водночас дослухаючись до звуків із передпокою.

Маркіза: Не так широко… Причини трошки… Ось так… А тепер увімкни телевізор… Ні, тільки цю ручку… А звук прикрути. Ненавиджу шум…

На телеекрані з’являються кадри однієї з ранніх комедій Мака Сеннета. З передпокою чути кроки Флорентини, яка вже підіймається сходами вгору. Маркіза раптом починає сміятися.

Маркіза (вся трясеться зі сміху) : Нічого не виходить. Як починаю сміятися, то не можу… Забери судно.

Мілена підходить до ліжка і, зі злістю глянувши на маркізу, виймає судно.

Маркіза: Сподіваюся, ти не забудеш вимити руки…

Мілена виходить. Маркіза натискає на кнопку дзвінка. Входить Флорентина.

Маркіза: Знайшла?

Флорентина мовчить.

Маркіза (пошепки) : Ходи сюди, ближче…

Флорентина наближається.

Маркіза: Давай його сюди!

Флорентина схиляється і швидким рухом передає маркізі паспорт Мілени. Маркіза ховає його під подушку.

Маркіза: Коли вона прийде сюди, візьми її торбу й постав у шафу. Зрозуміла?

Флорентина випростовується. Маркіза спідлоба дивиться на неї.

Маркіза (кричить) : Зрозуміла?

Флорентина: Так, пані. (Човгаючи ногами, виходить.)

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

Чарльз Менсон (нар. 1934 р.) – американський серійний убивця-маніяк, лідер комуни під назвою «Родина». Людей, що перебували під його впливом, намовляв до жорстоких убивств, прикриваючись ліворадикальною ідеологією власного виробництва. Серед убитих його бандою була акторка Шерон Тейн, дружина кінорежисера Романа Полянського (Поланскі). – Тут і далі примітки перекладача.

Рядок із пісні «Де ви, квіти давніх літ» («Gdzie są kwiaty z tamtych lat»), яку виконувала у 1960-х рр. співачка Слава Пшибильська. Сам твір являє собою польську версію пісні Піта Сіґера «Where are all the flowers gone», написаної 1961 року. Пісня має антивоєнну спрямованість, але в контексті п’єси обігрується насамперед мотив ностальгії за минулим.