Улас Самчук - Драми

На жаль, відшукати тексти згадуваних в епістолярію драматичних творів поки що не вдалося. Хочеться вірити, що вони таки віднайдуться найближчим часом.

Самчукові драми живуть своїм літературним життям. Вони застиглі в літературній формі і не оприсутнені на сцені, проте не втратили своєї художньої вартості. Можливо, вихід цих творів у багатотомному виданні дасть поштовх і для розгортання їхньої сценічної долі.

Борис Чортомолов – Госторгпред ССРР за кордоном.

Ларя – жінка його.

Владлен – вихованець Чортомолова, студент хімії на практиці.

Розенфельд (він же Костя) – урядовець особливих доручень.

Німа служниця.

Голосномовник радіоприймача.

…Кабінет Чортомолова: проста затишна кімната, шпалери пурпурової барви з золотистими трикутниками. У правій (від глядача) стіні широке вікно завішане тяжкими ґардинами. Перед ним бюрко, на якому телефон, глобус, електричний радіатор, купи газет, паперів та ріжного знаряддя до писання. Видно заголовки газет: «Правда» [44] «Правда» – центральний орган партії більшовиків, найвпливовіше совєтське видання, фактично – головна газета в СССР. , «Берлінер Тагеблят» [45] «Берлінер Тагеблят» (нім. Berliner Tageblatt) – щоденна німецька газета, що виходила в Берліні впродовж 1872–1939 років. , «Ле Матен» [46] «Ле Матен» (фр. Le Matin) – французька щоденна газета, що виходила впродовж 1884–1944 років. і інші. Перед бюрком крісло з поруччям і збитою круглою подушчиною. Під поніжжям ведмедяча шкіра. Коло вікна портрет Толстого, а на прилежній стіні – Маркса. Під Марксом шезлонг, покритий килимом барви шпалерів з перськими орнаментами. Побіч портрету адміністративна мапа Сов. Союзу. Далі двері, що ведуть у спальню. При лівій стіні шафа, за шкляними дверцями котрої блищать рядки книжок, здебільшого у витиснених золотом оправах. Від шафи, ближче до рампи другі двері у коридорик. Серед кімнати, на килимі круглий, під бронзу, столик до курення. По правій і лівій його стороні глибокі шкіряні фотелі, за ними канапа, а перед ним великий, шовковий вишневої барви абажур з торочками, що стоїть також на круглому столику, на якому радіоапарат. Голосномовник стоїть на книжковій шафі побіч бронзової барви бюсту Лєніна, під абажуром три електричні лампки, крім того під стелею з шістьма лампками, та одна лампка на бюрку. На курильному столі бронзова попільничка, пудельничка на сірники та цигарки з мундштуками. Під столом за шклом поличка, де знаходяться скриньочки цигар, цигареток і т. п. Проти глядача над мапою великий годинник, який при відкриттю завіси показує 8. Вечір. Світиться під вишневим абажуром пара лампок, тому в кабінеті м’яко – вишнево, затишно, тихо.

Чортомолов( поважний, старий, років під п’ятдесят, з сивинами на скронях, з рідким волоссям над чолом – воно ж широке, з глибокою зморшкою й другою меншою над ним, густі й довгі брови. М’ясистий, непоганий ніс озброєний окулярами у раковій оправі, під якими світяться сірі, довірливі, навіть щирі очі. Обличчя голене зовсім, з тяжкими капшуками під підборіддям, очима та коло куточків уст. Рухи повільні, незграбні. Мова глуха, властиво глухий баритон. У халаті, без комірця, взутий у пантофлі, сидить у фотелі профілем до публіки – читає ): «…і цілий світ з запертим диханням дивився на арену Сходу Европи. Там виступали ґладіатори. Краяли черепи один другому, з захоплення, пробивали черева, в безумному запалу угнавши один другому в горлянки зуби, упивалися чадом крови, що бубоніла скрізь струмками, наводнюючи країну дурманючими парами, які ще глибше, ще пекучіше додавали жаги диким вчинкам, звіринності, садизму. Зірвалася з ланцюга міліонова зґрая голодних псів… Дика, безвольна юрба, з печаттю вікового рабства, з хронічною внутрі спадщиною від довголітньої неволі в тюрмі народів, громила в пень безформенний кістяк розчавленої, опльованої Батьківщини. І дивився затаєним»…