Улас Самчук - Драми

У драмі проступає цільне прагнення головної героїні до ідеальної мети – виконати свій громадянський обов’язок і дати нації повноцінне потомство. Зіштовхуючись з іншими персонажами, жінка все більше переконується в істинності своїх бажань і власному місійному призначенні. Єдність дії в драмі забезпечує кожна сцена, що моделюється на зразок «словесного поєдинку», щоправда, кожного разу він має особливу емоційну палітру.

Щодо головної героїні і центральної дії всіх персонажів можна поділити на дві групи. Фріцу і Маї протистоять своїми поглядами Едуард Грін і Ада. Звертаючись до Маї, закоханий у неї Грін зауважує, що не має наміру псувати її добру расу, визнає вищість її культури над своєю, чим потвердив належність до іншої нації. Загалом, основні враження від цього персонажа впродовж двох перших дій формуються через його ставлення до Маї та численні міркування останньої з приводу того, чому вона терпить біля себе цього закоханого дивака. Однак у третій дії з образом директора заводу відбуваються стрімкі зміни. Грін, позбувшись нарешті ілюзій щодо особистого щастя з Маєю і зреагувавши на її кусливу заувагу щодо своєї окриленості (він нарешті почувається вільним від бажання пошлюбити свою обраницю), іронічно констатує: «Велика епоха! Великі діла! Новий Рим… Август, Лівія… Навкруги самі натяки на велике… Ну, що ж… Можливо, це так є, коли наші хоробрі молоді люди будуть дійсно панами Европи… А ви як думаєте, пане сотнику?». Грін викриває блюзнірство виголошуваних Маєю і Фріцом тирад, які не підкріплені реальними справами, бо говорити можна одне, а на меті мати зовсім інше: «Знаю постаті, про котрі день і ніч верещать міліони, і їх вважають скромністю… За те тільки, що носять прості одяги чи їдять з одної тарілки… Скромним одягом чи одною тарілкою можна закрити найнескромніші смаки й хотіння…». Образ звичайного обивателя, який по-своєму розуміє природу проповідуваної його знайомими ідеології, несе важливе ідейне навантаження у драмі. Можливо, окремі Грінові сентенції можна приписати й самому У. Самчуку, оскільки його ідеалом завжди були розум, снага, витривалість – усе, що дозволяє «міцно жити».

Образ Ади – приятельки головної героїні – найменш виразний у драмі. Дівчина життєлюбна, безжурна, хоча надто заземлена, позбавлена будь-яких політичних емоцій. Її світ обмежений чоловіками, новими капелюшками і легкою музикою. Хоча в епізоді імітації гри пальцями виявляє байдужість, а може, й жорстокість щодо Фріца, який утратив на війні кілька пальців правої руки. Якщо Грін намагається сперечатися з паном сотником, то Ада не може дати сміливу інтелектуальну відсіч Маї. Тим більше, що подруги у швидкому часі стануть ворогами: Ада любить Фріца, закоханого в Маю, яка не має наміру відмовлятися від расового красеня і готова боротися за право назватися його дружиною, незважаючи на своє кохання до Сама.

Драматичний твір У. Самчука має виразні ознаки інтелектуалізму. Інтелектуальна п’єса, як стверджує Ю. Борев, – це особливий тип драматургії: персонажі в особах розігрують художню концепцію автора; п’єса дає раціональний аналіз актуальних проблем сучасності; світ п’єси реальний і умовний. Інтелектуальна драма – це зіткнення не тільки характерів, але передовсім думок, які ці характери висловлюють і розігрують; це не стільки сутичка характерів, скільки сутичка ідей. Інтелектуальна драма прагне не стільки правдиво показати типові характери, які діють у типових обставинах, скільки розв’язувати ту чи іншу проблему в усій її багатогранності [13] Борев Ю. Интеллектуальная драма / Ю. Борев // Эстетика. Теория литературы: Энциклопедический словар терминов. – Москва: ООО «Издательство Астрель»: «Издательство АСТ», 2003. – С. 158. .

Інтелектуалізація мистецтва, як то помітив свого часу Б. Брехт, була пов’язана з гіпертрофією емоційного начала. Доба фашизму робила ставку на емоції, культивувала дикі пристрасті, і це спонукало художників до різкого підкреслення раціонального начала в мистецтві. П’єса «Жертва пані Маї» спонукає реципієнта до глибинного аналізу ідеологічних і філософських проблем; вона відзначається увагою до актуальних питань сучасності, органічним переходом зовнішньої дії у внутрішню, діалогізацією, використанням підтексту і символіки. Розмова про наміри пані Маї вийти заміж за достойного чоловіка і народити від нього дітей поступово переходить в інтелектуальну дискусію про долю людини і нації в сучасному світі. У. Самчук створив драму з інтелектуальною проблематикою, де увага з побутових обставин переноситься на проблеми буття, духовні драми і колізії. Звертаючись до нової теми, письменник, відповідно до власних ідейно-художніх настанов і вимог, надав їй несподіваного оригінального, почасти дискусійного трактування. Кожний із персонажів висловлює свою думку і позицію, що створює особливу поліфонію твору. Думка у драмі – це те саме слово-дія, яке набуло подоби інтелектуальної абстракції.