Улас Самчук - Драми

Однак У. Самчук уже вирішив, бо 23 грудня 1947 року на прохання О. Лащенка він надіслав текст драми до журналу «Вежа», що його почали видавати мельниківці (ОУН). Справа з друком затягувалася, тож у відповіді від 6 травня 1948 року на Шерехів лист він писав: «За “Жорна” я дістав частину гонорару, але всі терміни їх появи минули, і я не знаю, що власне з ними робити. Написав їм, що мусять рішитись – або-або… Коли б ви могли надрукувати мені не одну дію, а всі три, тоді я з Вами говорив би, бо одна дія тільки зіпсує мені можливість видати цілість» [21] Там само. – С. 304. . «Вежа», один з МУРівських часописів, існування яких обмежувалося одним-двома числами, надрукувала тільки третю дію Самчукової драми [22] Самчук У. Шумлять жорна: Третя дія / У. Самчук // Вежа: Журнал культури. – 1948. – Зошит 1. – Ч. 2. – С. 4–18. .

У таборах Ді-Пі У. Самчука не полишало прагнення побачити свою драму на сцені. І його зізнання в листі до Ю. Шереха («Хочу бачити свою річ надрукованою і на сцені, і при нагоді, запитайте Блавацького, чого це він ніяк не зважиться дати мені якусь остаточну відповідь, бо як йому це не підходить, я не буду настоювати» [23] Самчук У. Планета Ді-Пі: нотатки й листи / У. Самчук; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпеґ: Волинь, 1979. – 304 с. ), і репліка останнього в листі від 6 січня 1948 року («Блавацький писав мені, що ставитиме “Жорна” [24] Там само. – С. 280. ) свідчать, що письменник мав за бажану сценічну інтерпретацію свого твору силами колективу таборового театру «Ансамбль українських акторів» під керівництвом Володимира Блавацького. Очевидно, питання постановки Самчукової драми на сцені обговорювалося в театральних і письменницьких колах. Так, Ю. Косач у листі від 1 лютого 1948 року між іншим зазначав: «Отже вчора напр. я Блавацького дуже наполегливо просив, щоб на місце мойого “Ордера” (який має йти в роботу з цих днів) взяв Вашу драму – яку вважаю, абстрагуючи від всього, більше на часі й потрібнішою для українців, ніж мій “Ордер” [25] Там само. – С. 272. . Згадувана тут комедія написана Ю. Косачем 1948 року і тоді ж поставлена театральним колективом В. Блавацького, тож задуму У. Самчука так і не судилося втілитися в життя.

Драма після першого прочитання на конференції в Майнц-Кастелі 5 листопада 1947 року мала певний резонанс, її жваво обговорювали; письменник із цього приводу згадував: «Я прочитав “Шумлять жорна”… І мені здавалося, що зацікавлення й дискусія помітно зісилились. Говорив Дивнич, Державин, Костюк, Шерех, Косач… І це продовжувалось до самої вечері» [26] Самчук У. Планета Ді-Пі: нотатки й листи / У. Самчук; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпеґ: Волинь, 1979. – С. 259. . Згодом, 11 квітня 1948 року, на Третьому з’їзді Мистецького українського руху (МУРу) Ю. Шерех серед трьох найвагоміших драматичних творів сучасності назвав і Самчукові «Жорна» [27] Там само. – С. 291. .

Тут варто навести міркування і Ю. Косача, висловлені в уже згадуваному листі до У. Самчука від 01 лютого 1948 року. Лист відверто «дихав» неприязню, нетерпимістю, навіть ворожістю, що викликало в адресата співчуття і жаль: «Шкода цього енігматичного пасинка блискучої родини Косачів і хотілося б чимось йому помогти, лишень його вдача така невловима, екстравагантна, що до нього просто немає достіпі і нічого не лишається, як оставити його напризволяще стижій, у яких він обертається і в яких найкраще почувається» [28] Там само. – С. 274–275. . Дружня і тепла відповідь У. Самчука розчулила «enfant terrible de Kossach», взаємини двох митців стали більш толерантними.

Однак кореспонденція Ю. Косача цікава передовсім окремими міркуваннями про драму «Шумлять жорна». Уже на початку листа він згадує інцидент у Реґенсбурзі, пов’язаний із висловлюваннями щодо «пісеньки Гірняка» і драми У. Самчука, що були «злісно інтерпретовані» і сприйняті як «злобний випад» на адресу останніх. Ю. Косач наполегливо переконував, що це був лишень «жарт (у зв’язку з загальним настроєм)»: «Я хотів сказати, що от, мовляв, у такій атмосфері краще співати такі пісеньки, ніж писати такі серйозні драми. Вашого твору я не збірався ні осуджувати, ні критикувати, ні хвалити. Мою об’єктивну думку я висловив Блавацькому й Ви можете про це переконатись. Є впрост підлістю інсинувати мені якісь глузування з того твору Вашого і т. п.» [29] Самчук У. Планета Ді-Пі: нотатки й листи / У. Самчук; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпеґ: Волинь, 1979. – С. 271. . Визнавши актуальність Самчукової драми, Ю. Косач у цьому ж листі висловив окремі міркування щодо її художньої вартості: «[…] третя дія Вашої п’єси є для мене очевидно такої високої вартості, що треба бути дійсно скрайньо суб’єктивною людиною, щоб цього не визнати; в першій дії (яку я знаю [30] Очевидно, саме першу дію У. Самчук читав на згадуваній у статті конференції. ) мені здається (на мій смак, розуміється) не розкрито цілковито таємниці дії, але – і все це може потвердити Вам і Блавацький і інші з його театру, з ким говорив – певен її дуже великого сценічного успіху» [31] Самчук У. Планета Ді-Пі: нотатки й листи / У. Самчук; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпеґ: Волинь, 1979. – С. 274. .