Улас Самчук - Драми

Аналізуючи трилогію «Ост», Г. Костюк відзначав досконале володіння письменником технікою конструювання монологів і діалогів: «На діалог Улас Самчук першорядний майстер. Знайти йому відповідника в нашій сучасній літературі трудно» [14] Костюк Г. Образотворець «времени лютого» / Г. Костюк // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: у 4-х кн. – Київ: Видавництво «Рось», 1994. – Книга друга / упоряд. В. Яременко, Є. Федоренко; наук. ред. А. Погрібний. – С. 509. . Щодо мистецьких вартостей драматичного діалогу сумніватися теж не доводиться. Він вибудовується у п’єсі за різними принципами: то він лаконічний, сконструйований за допомогою гострих і стислих реплік, то він розлогий, позначений епічною неквапливістю дії, що виказує в авторові драми фахового епіка. Діалог насичений натяками, характеризується дискусійністю, інтертекстуальністю, іноді – іронією чи скепсисом. Суперечку, яку ведуть герої, важко розгадати наперед, істина має народитися у процесі самої дискусії. Приховані смисли роблять структуру діалогу багатошаровою. Специфічне функціональне навантаження несуть і паузи, особливо в третій дії. Виникає особливий підтекст, значення якого стають зрозумілими не відразу, а усвідомлюються лише у процесі розгортання дії. Іноді ці смисли так і залишаються прихованими і не розгаданими. Тим більше, що інтригу протягом усього твору тримає нетрадиційний початок драми з інформацією про суд над Маєю, щодо нього основна дія драми розгортається ретроспективно, а в заключній частині третьої дії, як підказує логіка, мала би бути несподівана розв’язка конфлікту.

У тексті драми можна відшукати численні посилання на факти і явища з різних галузей знання і мистецтв. Зокрема, це формулювання й інтерпретація окремих філософських ідей А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, О. Шпенґлера, відомості про особисте життя історичних осіб (Гораціо Нельсона і леді Гамільтон, Наполеона Бонапарта і Жозефіни), роздуми над творчістю класика англійської літератури Роберта Ранке Грейвса, коментарі з приводу біологічних експериментів з омолодження французького хірурга російського походження Сергія Воронова тощо. Такий міждисциплінарний інтертекст теж сприяє інтелектуалізації художнього матеріалу.

Інтелектуалізм У. Самчука можна потрактувати як етичний, оскільки він проголошує єдність моралі і розуму; моральне знання, відкидаючи переживання, встановлюється на основі понять; заради якісних перетворень автор художнім словом спонукає реципієнта до перегляду власних позицій і світобачення.

Сьогодні з’ясувати, чому У. Самчук не завершив драму, складно. Можемо тільки здогадуватися, що часу для творчої праці він мав обмаль, оскільки змушений був наполегливо заробляти кошти для життя на посаді рахівника й оператора при тріангуляційному відділі [15] Відділ, який займався визначенням положення опорних точок на земній поверхні для топографічного знімання місцевості. Міністерства фінансів у Празі. Не випадково поряд із датою на титульній сторінці зшитка письменник зазначив: «під час хвороби»; текст незавершеної драми створено за один день. А далі – вир Другої світової війни, друга еміграція, життя за океаном… На обкладинці машинописного зшитку автор занотував: «Люди, які женуть левині звірята на танки, не заслуговують кращої долі. Тепер не воюють люди проти людей. Тепер йде сталь проти сталі. Це вік не людяности, а сталевости. Мій милий друг! Я не люблю повторювать ті самі речення і справи». Можливо, саме епіграф наштовхне майбутніх дослідників на іншу інтерпретацію цього тексту.

Роботу над драмою «Шумлять жорна»(17 жовтня 1947 року) У. Самчук розпочав у воєнному Рівному. Твір мав робочу назву «Любов і ненависть» і був завершений у чорновому варіанті в одному з таборів для скитальців у Німеччині. Тоді ж п’єса отримала остаточну назву. «Здається, “Жорна” скінчив, – занотував письменник у нотатках. – Останню сторінку дописав перед самим обідом…» [16] Самчук У. Планета Ді-Пі: нотатки й листи / У. Самчук; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпеґ: Волинь, 1979. – С. 255. . Кількома днями пізніше письменник зізнавався, що переписує третю дію і констатує недостатню опрацьованість твору [17] Там само. – С. 256–257. .

Уперше текст драми (поряд із п’єсою «Домаха» Людмили Коваленко, виставою в масках «Близнята ще зустрінуться» Ігоря Костецького, драматичною повістю-вертепом «Mорітурі» Івана Багряного і творами «Епізод із життя Европи Критської» Докії Гуменної, «На ріках Вавилонських» Івана Керницького, «Змова пана К.» Юрія Косача, «Пам’ятник» Леоніда Полтави і «Кінець Страхова» Івана Майстренка) прозвучав, за спогадами самого автора [18] Там само. – С. 259. , 5 листопада 1947 року на присвяченій проблемам розвитку еміграційної літератури конференції в таборі, що в Майнц-Кастелі. Після успіху У. Самчук прагнув опублікувати твір й, очевидно, мав намір зробити це в МУРівському місячнику літератури, мистецтва і критики «Арка», на що Ю. Шерех відгукнувся відмовою (лист від 26 вересня 1947 року): «Ціла п’єса («Жорна») не влізе в «Арку», могла б бути одна дія. Якщо Ви не хочете давати уривків, в чому співчуваю, то може могли б дати розділ з Ваших щоденників» [19] Самчук У. Планета Ді-Пі: нотатки й листи / У. Самчук; Ін-т дослідів Волині. – Вінніпеґ: Волинь, 1979. – С. 308. . У листі від 1 травня 1948 року Ю. Шерех, цікавлячись долею твору, нагадав свою пропозицію: «[…] що з Вашими «Жорнами»? Якщо їх не будуть друкувати, то може б одну дію вмістити в «Арці», поки вона ще наша?» [20] Там само. – С. 303. .