Генрік Ібсен - Пер Ґінт

А, може б, ти один мені поміг?

Пер Ґінт: До Інгрид хочеш? Де ж вона?

Жених: В коморі,

Пер Ґінт: Так-так… Мені б ти небо отворив…

Жених: Не міг би ти піти собі до чорта?

Пер Ґінт:

(раптом його осяйнула думка, говорить тихо, сильно)

Вона в коморі!

(Наближується до Сольвейги)

Ах, ті очі вені!

(Сольвейга хоче йти, але Пер заступає їй дорогу)

Боїшся, може, що я мов бурлака?

Сольвейга: (швидко) Ні, ні, ти справді так не виглядаєш.

Пер Ґінт: Я, правда, трохи вийшов з рівноваги,

Та це було з досади тим, що ти

Мене пошила в дурні. Ну – ходім!

Сольвейга: Не можу, Пере, може, й проти волі…

Пер Ґінт: Кого ж боїшся?

Сольвейга: Батька.

Пер Ґінт: Чистий сміх!

Твій батько певне з-поміж тих,

Що уха вниз спускають раз у раз.

Сольвейга: Не знаю, що сказать тобі на це…

Пер Ґінт: Бо ви сектанти всі, молитвотреби,

Твій батько, мати, може, навіть ти.

Чого ж ти вмовкла?

Сольвейга: Дай мені спокій!

Пер Ґінт: О, ні!

(Приглушеним, але сильним і грізним голосом)

Я в троля замінюсь страшного

І прийду в опівніч до ліжка твойого.

Як вчуєш, що драпає щось, то не думай,

Що кітка, а знай, що це я –

Кров вип’ю, ввійшовши, мов змора, у дім,

А Гельгу з кістками і косами з’їм!

Бо знать тобі треба, що я вовкулак –

Кусатиму в руки і плечі, мов рак.

(Раптом міняє голос і благає)

Гуляй зі мною, Сольвейг!

Сольвейга: (сумно глянувши на нього) Ти недобрий!

(Іде в хату)

Жених: (знову вертається)

Корову дарую за поміч…

Пер Ґінт: Гаразд!

Пропадають за хатою. Тієї самої миті з майдану виходить юрба народу, більшість п’яних. Крик і замішання. Сольвейга, Гельга та її батьки стають з іншими старшими людьми на порозі хати)

Кухар: (до коваля, що йде на чолі юрби)

Не зачіпай!

Коваль: (скидає куртан) Поміримось на клуби!

Пер Ґінт чи Аслак – хтось з обох тут ляже.

Дехто: Нехай скубуться!

Другі: Хай розчешуть чуби!

Коваль: Язик напутав, а п’ястук розв’яже!

Батько Сольвейги: Гамуйтесь, дядьку!

Гельга: (до матері) Битимуть Пер Ґінта?

Парубок: Не краще з Пером гратися, чим битись?

Другий парубок: Плювати йому в вічі!

Третій: Нагнати з подвір’я!

Четвертий: Нумо до діла!

Коваль: (відкидає куртан) Давай сюди звіря!

Мати: (до Сольвейги) А бачиш, яку він тут має шанобу?

Оза: (вбігає з патиком у руці)

Де син мій подівся? Ох дам йому бобу!

Аж руки в мене до бійки трясуться.

Коваль: (закочує рукави)

Для шкури такої – той бучок – стеблина!

Дехто: Придасть йому чосу коваль!

Другі: О, погладить!

Коваль: (попльовує в руки й дивиться на Озу) Розрадить.

Оза: Ви Пера бити хочете? Ану!

Є в мене кігті й зуби! Як затну…

Ах, де він?

(Кличе на весь майдан)

Пере!

Жених: (вбігає задиханий)

Все, усе пропало! Мамунцю, татку!

Батько: Що ж знову?

Жених: Пер Ґінт…

Оза: (кричить) Убили Пера ви, чи що? Кажіть!

Жених: Не вбили. Гляньте – ось він на горі!

Дехто: Разом із нею!

Оза: (випускає з рук патик) Пройдисвіт!

Коваль: (мов упав з неба) Дереться

Поперек кручі і не зломить шиї.

Жених: (плаче)

Несе собі дівку, мов вовк барана!

Оза: (погрожує вгору)

А впав би ти відтам!

(кричить у страху)

Ступай зосторожна!

Господар: (вибігає простоволосий, блідий від люті)

Я лоб йому зірву за цю самоволю!

Оза: Скарай мене, Боже, як я вам позволю!

Вузька доріжка на високогір’ї. Ранній ранок. Пер Ґінт біжить сердитий удовж доріжки. Інгрид у весільному вбранні, намагається його зупинити.

Пер Ґінт: Іди!

Інгрид: По тім усім, що сталось?

І куди?

Пер Ґінт: Не наша річ.

Інгрид: (ламає руки)

Чорна зрада!

Пер Ґінт: Замість плакать,

Розійдімся в три чорти.

Інгрид: Поєднав нас гріх на віки.

Пер Ґінт: Чорт побрав би вас, жінок