Генрік Ібсен - Пер Ґінт

(Раптом роздивляється навсібіч, мов переляканий, і ховається в кущі) Кілька людей із клунками переходить повз у бік весільного двору)

Перший мужчина: (в розмові)

П’яниця батько, мати злізла з глуздів…

Перша жінка: Яка пань-матка, такий син – ледащо.

(Люди проходять далі. Пер Ґінт виходить із кущів і дивиться вслід за ними з паленіючим обличчям)

Пер Ґінт: Невже про мене це плелось?

(З вимушеним жестом)

Байдуже!

Мені тим шиї й голови не скрутять.

(Лягає в бур’ян. Довго лежить, заклавши руки за голову й вдивляється в небо)

Ну, й дивна хмара! Просто – наче кінь

На йому лицарь грає у сідлі,

А позаду відьма гонить на мітлі.

(Тихо сміється)

То мама їде і кричить – де гониш?

Отямся, Пере, в час, бо шию зломиш!

(Прислонює вії чимраз дужче)

Їй лячно, може? Просто перед нею

Пер гонить, в срібну вгорнений кирею,

Вінком промінним голова повита,

В коня іскряться золоті копита;

За ним, мов вихор, гонять горді вої,

Відважні, скорі на нові підбої.

В долині люде в чорну гурму збиті

Глядять угору. В них роти розкриті.

Жінки додолу хиляться покірно,

Вітають Пера і дружину вірну.

Пер Ґінт вже цісар – сипле в коло злотом

І сріблом ясним сіє на голоту,

Усім у царстві гарно вже живеться,

А Пер на човнах на підбій несеться;

Підбивши море, в пристань завертав,

Англійський принц на березі чекав,

Англійський цісар – зіступає з трону,

Бере із скрані золоту корону І каже…

Коваль:

(до інших людей, з якими він переходить із цього боку тину)

Глянь – Пер п’яний, мов свиня.

Пер Ґінт: (підіймається з бур’яну)

Я – цісар!..

Коваль: (нахиляється через тин і кепкує)

Встати ти не рад би? Що?

Пер Ґінт: Коваль! До чорта – що тобі потрібно?

Коваль: Люндівські танці ходять ще по костях!

Пер Ґінт: Іди до чорта! (підстрибує)

Коваль: Іду вже, йду, та хлопче

Скажи, де був ти тих шість тижнів довгих?

З чортами в горах накладав, чи що?

Пер Ґінт: Творив я там самі дива-дивенні.

Коваль: (моргає на других)

Почути раді.

Пер Ґінт: Ні. Це вам не вдасться.

Коваль: (через хвилину)

Ідеш у Гегштадт?

Пер Ґінт: Ні.

Коваль: Був час,

Що ти на дівку не дивився бісом.

Пер Ґінт: Мовчи, собако!

Коваль: (відступає назад) Що ж, ти не журися!

Як Інгрид дала гарбуза, то друга

Дасть може друге.

Ти ж син – Разма Ґінта!

Ходи-но з нами! Там дівок до ката,

Й удів там гарних найдеться без ліку!

Пер Ґінт: Підеш до чорта?

Коваль: Що ж, роби як хочеш.

Здоров! А дівку привітать від тебе?

(Ідуть геть, сміються і шепчуть поміж собою)

Пер Ґінт:

(Якийсь час дивиться їм услід; робить байдужий жест і відвертається)

Про мене, може Інгрид спать лягати

З ким тільки воля! Що мені до того?

(Оглядає себе)

Штани подерті, пірвані, брудні,

Коби так можна, де нових дістати!

(Стукає ногою)

Ножем різницьким вирізать би їм

Оте презирство, що мене ним мучать.

(Раптом роззирається)

Що ж знову? Наче хтось в кущах сміється,

До мами хочу…

(Іде, але раптово спиняється й прислухається до весільного гамору внизу)

Там уже гуляють.

(Стоїть і наслухує. Крок за кроком відступає, очі в нього блищать)

Ціле море дівчат – десять їх на одного,

Чорт бери, як кортить, але що мені з того?

Бідна мама десь там ще сидить на млині…

(Знову дивиться вниз, підстрибує і сміється)

Хлопці ідуть аркана,

Парубок, старець – шалів,

Гуртом смика не жаліє!

Що за солодка мана…

Раз ми родились на світ –

Раз доведеться вмирати!

Грають, то як не гуляти?

Нумо скачім через пліт!

(Одним стрибком перескакує тин і біжить дорогою вниз)

Обійстя в Гегштадті. На задньому плані хата, багато гостей. На толоці завзято гуляють. Музика сидить на столі. Кухар стоїть на порозі. По двору метушаться куховарки. Тут і там сидять старші люди й балакають.

Жінка: ( сідає на ослін до гурт )

Що ж – дівка? Боже! Похимерить трохи

А далі кине. Суджені усі так.

Кухар: (підходить до другого гурту)

Свіженьке пиво! Пийте, гості любі!

Чоловік: Ти дуже щедрий!

Парубок: (до музики, переводить дівчину за руку)