Генрік Ібсен - Пер Ґінт

Жаль скрипок чи смика?!

Дівчина: Заграй, най гори сколихне музика!

Дівчата: (довкруги парубка, що тануює)

Ну й скочив бісом! Ноги, мов пружина!

Парубок: (танцюючи)

До стін далеко, дальше ще до стелі.

Жених: (скривлений підходить до батька, що розмовляє з іншими й тягне його за полу)

Вона не хоче. Вперлася й не хоче…

Батько: Не хоче?

Жених: Двері від нутра заперла…

Батько: То треба ключ знайти і отворити!

Жених: А де ж я найду ключ?

Батько: Балакай з дурнем!

(повертається до інших, жених біжить через двір)

Парубок: (вибігає з двору)

Агей, дівчата! Чимраз веселійте –

Іде Пер Ґінт!

Коваль: ( що саме надійшов ) А хто ж його просив?

Кухар: Ніхто (іде в хату).

Коваль: (до дівчат) Як прийде, то ви ні чичирк!

Дівчина: (до другої)

Прикиньмось, наче ми його й не знаєм!

Пер Ґінт: (входить розпалений, повен життя, стає серед двору і плеще в долоні)

Котра з вас краще всіх дівчат гуляє?

Дівчина: (до якої Пер підходить)

Я – ні.

Друга дівчина: (так само)

Я теж ні.

Третя: Я? Нізащо у світі.

Пер Ґінт: (до четвертої)

Ходи хоч ти, нім краща навинеться.

Дівчина: (відвертається)

Часу не маю.

Пер Ґінт: (до п’ятої) То хоч ти ходи!

Дівчина: (збирається йти)

Додому мушу…

Пер Ґінт: Як? Тепер до дому?

Коваль: (пів голосом до Пера)

А глянь, гуляв зі старим…

Пер Ґінт: (повертається до одного зі старших)

Гей, бадю!

Котра з дівчат свобідна ще?

Мужчина: Шукай!

Пер Ґінт раптом тихне; загуканий, стривожений дивиться на людей довкруж. Усі дивляться на нього, але ніхто не обзивається. Він наближується до другого гурту. Але, куди він не підійде, там розмова тихне, як тільки відвернеться – усі сміються йому вслід.

Пер Ґінт: (до себе)

Думки мов стріли, а слова мов змії

Печуть мене; очі палить це презирство!

Пригинцем іде повз тин. Сольвейга з малою Гельгою входять на подвір’я разом зі своїми батьками

Один мужчина: (до другого, поблизу Пер Ґінта)

Сторонські люди.

Другий: Ті, що там?

Перший: Із заходу.

Пер Ґінт: (заступає дорогу тим, що прийшли, показує на Сольвейгу й питається її батька)

Чи можна брати дочку твою гуляти?

Мужчина: (лагідним голосом)

Охоче, тільки мушу привітати,

Як звичай каже, господарів хати.

(Ідуть у хату)

Кухар: (подає Пер Ґінтові чарку)

Коли прийшов, то випий на здоров’я.

Пер Ґінт: (не перестаючи дивитися за новими гістьми)

Спасибіг, пити не прийшов. Спасибіг.

Кухар: (відходить. Пер Ґінт дивиться на хату й усміхається)

Така невинна, чиста, наче ангел!

А як вона спустила погляд вниз,

За плахту мами держучись, в руках

У неї бачу молитовник. Нуко,

Погляну зблизька!

(Хоче йти в хату)

Парубок: (виходить із кількома іншими з хати)

Гей, Пер! Додому йдеш і не гулявши?

Пер Ґінт: Не йду додому.

Парубок: Так чого ж тікаєш?

(Бере його за плечі, щоб повернути кругом)

Пер Ґінт: Іди до чорта!

Парубок: О, Коваля боїшся?

Пер Ґінт: Його боятись?

Парубок: А – забава в Люнді?

(Парубки сміються і йдуть туди, де танцюють)

Сольвейга: (на порозі)

То ти просив піти гулять з тобою?

Пер Ґінт: А що! Ти й досі не рішила справи?

(Бере її за руку)

Ходи!

Сольвейга: Не довго тільки, бо матуся

Казали хвильку погулять, тай годі.

Пер Ґінт: Матуся, справді? Ти хіба торішня?

Сольвейга: Смієшся з мене?

Пер Ґінт: Як же не сміятись?

Сольвейга: В маю я вперше приняла причастя.

Пер Ґінт: А як же ж звешся?

Сольвейга: Сольвейґа звусь, а ти?

Пер Ґінт: Пер Ґінт.

Сольвейга: (висовує руку) О, Боже!

Пер Ґінт: Що таке – злякалась?

Сольвейга: Зовсім ні, тільки підв’язка стиснула.

(Відходить від нього)

Жених: (тягне свою маму за спідницю)

Вона не хоче, мамо…

Мати: Що не хоче?