Генрік Ібсен - Пер Ґінт

(Хапає його за волосся)

Потворе!

Пер Ґінт: Сиди спокійно –

Можеш впасти ненадійно.

Оза: Осле!

Пер Ґінт: Шкода язика!

Мужчина сміється з того.

Ну – тепер вода мілка.

Оза: Не пусти!

Пер Ґінт: Не бійсь нічого!

Пер на цапа сів охляп.

(Скаче)

Ти є Пер, а я є цап!

Оза: З ума зійду!

Пер Ґінт: Ні! Лиш – скік,

Ось за нами вже потік!

(Виходить на берег)

Слід би цапу заплатить,

Що на сушу переніс.

Оза: (б’є його по лиці)

Ось тобі за перевіз!

Пер Ґінт: Ой! Чиж варто вас возити?

Оза: Кинь!

Пер Ґінт: Ні, щойно на весіллю!

Пустите язичок в рух –

Скажете всім – так і так,

Скажете, що Мац – дурак!

Скажете, най кинуть жарти,

Пер самої княжни вартий!

Оза: О, цього ти певен будь!

Каші я там навару –

Всі твої брехні і штуки

Мов олій підуть в гору!

Пер Ґінт: Так?

Оза: (лютуючи б’є ногами)

Не скорше я змовчу,

Аж тебе затравлять псами,

Мов бродягу із села.

Пер Ґінт: Коли так, то піду сам.

Оза: Але й я найдуся там.

Пер Ґінт: Не добігнеш там на час!

Оза: Ні? Побачиш, я завзята,

Люта, що гризла би камінь,

Як озлюсь, то буде – амінь!

Кинь мене!

Пер Ґінт: Як даш обіт…

Оза: Ні! Ти там усе почуєш –

Мусять знати, хто ти є!

Пер Ґінт: Ей, матусю! Я ж ваш син!

Та не бийте так ногами…

Оза: Там тебе затравлять псами!

Пер Ґінт: То не підете!

Оза: Що робиш?!

Пер Ґінт: Я саджаю вас на млин.

(Саджає її на дах, Оза кричить)

Оза: В миг здійми мене!

Пер Ґінт: А що –

Будете плескать на мене?

Оза: (кидає на нього грудою моху)

В миг мене здійми відсіль!

Пер Ґінт: Ви ж самі того хотіли.

(Ближче)

Будьте мудрі і сидіть,

Та ногами не товчіть.

Не жбурляйте вниз камінням,

Бо покотитесь, як міх

Вниз із криші й буде сміх.

Оза: Ти, гільтаю!

Пер Ґінт: Без образи!

Оза: Ти кобольде [13] Підземний злий дух, гном, який шкодив рудокопам і металургам (прим. ред). , ти потворо!

Пер Ґінт: Посоромтесь!

Оза: Тьху!

Пер Ґінт: Не краще

Дать опрощення в дорогу?

Не дасте?

Оза: Хиба, що буком.

Пер Ґінт: Коли так, я ждать не можу.

Прощавайте! Але ж, гей –

Що ви вдієте тим стуком?

Скорше впадете.

(Іде геть)

Оза: Ах, Пер!

Чорт би з тебе шкуру дер!

Геть пішов собі! Мені

В голові, мов у млині!

(Кричить)

(Дві старі жінки з мішками на плечах йдуть доріжкою з гори попри млин)

Перша жінка: Хто кричить там?

Оза: Та ж це я!

Друга жінка: Оза! Глянь – сягла високо!

Оза: Тут нема на що дивитись –

В небо пташкою полину!

Перша жінка: Щасть вам, Боже!

Оза: Гей, драбину!

Злізти хочу! Ах, той Пер!

Друга жінка: Син ваш?

Оза: Можете тепер

Рознести сплітки про нього.

Перша жінка: Радо.

Оза: Вниз здійміть мене,

В Гегштадт душком побіжу!

Друга жінка: Він є там? То будьте раді –

Вже коваль йому утне!

Оза: (заламує руки) Боже милий! Що то буде,

Як вони його уб’ють?!

Перша жінка: Га – у смерті довгі руки –

Хто призначений, той – гинь!

Друга жінка: Вона вискочить зі шкіри.

(Кричить вгору)

Айвінд! Андерс! Ну-ко гляньте –

Чоловічий. голос: Що такого?

Друга жінка: Озин син

Посадив стару на млин.

Невеличкий горбок, вкритий кущами й бур’яном. Углибині, відмежована тином, біжить дорога. Пер Ґінт іде стежкою згори, швидко підходить до тину й дивиться на краєвид.

Пер Ґінт: А ось і Гегштадт! Митю буду там.

(Переступає тин і замислюється)

А що як Інгрид не сама?

(Притуляє до очей руку щитком й дивиться вдаль)

До чорта –

Кругом аж чорно від гостей весільних!

А, може, краще вернуся назад?

(Переступає тин)

Усі сміються в очі й поза очі,

Що жаром весь здіймаюся нераз.

(Відходить на кілька кроків від плота й, не замислюючись, обриває з гілки листки)

Хоча би чарки відкіля допастись,

Або нишком непомітно прокрастись

Непізнаним! Ох, той чортівський сміх!