Мілорад Павич - Скляний слимак

Дівчина зачіпає Давида драбиною і користується цим, щоб непомітно вкинути до його кишені запальничку в жовтому чохлі. Входить до кабінки, вдягає нічну сорочку. У той час Давид краде одну нічну сорочку з прилавку. Дівчина з’являється перед молодиком. Дівчина бачить, як молодик заворожений її появою. Виглядає вона досконало, відчуває це й демонструє.

ДАВИД (сумним голосом) : Знаєте, зараз я навіть попри найщиріше бажання не можу купити цю нічну сорочку. Вона так чудово вам пасує, що я по вечорах, коли б тільки вдягала її моя дружина, мусив би згадувати про вас. А так не можна. Ви й самі то розумієте, хіба ні? У кожному разі, дякую і добраніч…

Давид виходить, загортається в дощовик. Забуває червону коробочку на фотелі. Дівчина уважно слідкує за виходом Давида. Вона й далі в нічній сорочці, ховає похапцем червону коробочку до своєї торбинки, наче вкрадену річ. Перевдягається. Дивиться на годинник. Виходить із крамниці.

Церква. Літургія.

Дівчина в церкві. Роззирається, запалює свічку, помічає старшого пана — письменника, якого ми вже бачили в чоловічій версії, і колишню дружину Давида Сенмута. Дівчина краде в письменника оптичний прилад для визначення поляризації світла. Хреститься і випускає його в кишеню колишньої дружини Давида Сенмута.

Квартира Дівчини.

Вона розгортає пакуночок зі слимаком, оглядає його. Моторошна музична тема скляного слимака. Розглядає на просвіт сріблястий порошок всередині, не знаючи, що він смертоносний. Струшує його. Тоді знову слимака загортає, зав’язує бантик.

Дівчина роздягається, задоволена, вмикає музику по радіо. Підходить до вікна. Ніч над рікою.

Дівчина лягає, гасить лампу. Одразу, як у монтажі — сонце проникає в кімнату, телефон дзеленчить. Дівчина вискакує з ліжка, відхиляє фіранку — сонце вже зійшло високо. Дівчина піднімає слухавку.

ЖІНОЧИЙ ГОЛОС:Гей, мала, це крамниця. Сьогодні Святвечір. Веселих свят. Нагадую, що твоя зміна від полудня. Після ввечері, можеш йти додому. Чао…

Дівчина швидко вдягається, виходить.

Мала гарна площа в місті.

Дівчина поспішає на роботу й бачить, що на площі група колядників готує виставу на завтра. Дівчина зацікавлено зиркає на акторів.

Входить Чоловік у чорному і коли помічає Дівчину — підходить група акторів.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ:Отже, ви прибули, панове актори? Що нам сьогодні заграєте? Про завтра знаємо, завтра будете з вертепом ходити по хатах і вітати з Різдвом. А тепер? Чим зараз звеселите цю вродливу панянку і всіх нас решта?

АКТОР:Хто заплатить, той і знатиме.

Пан у чорному платить. Одразу починається гра. Актори чіпляють над дверима сусіднього будинку таблицю з написом «ВХІД ДО ПЕКЛА». Під ним написано «ВХІД ПЛАТНИЙ: ПО КОПІЙЦІ З ОСОБИ». Перед входом стоять три демони — християнський (це демониця), ісламський і єврейський. Один молодик у чалмі швендяє й шукає щось, позираючи на двері.

МОЛОДИК У ЧАЛМІ:

ДЕМОНИЦЯ (до молодика) : Щось шукаєш?

МОЛОДИК У ЧАЛМІ:Шукаю свій шлях. Шлях до пекла.

ІСЛАМСЬКИЙ ДЕМОН:Чи знаєш, навіщо ти тут?

МОЛОДИК У ЧАЛМІ:Де?

ДЕМОНИЦЯ:Як де? Чи знаєш, навіщо ти біля входу до пекла?

МОЛОДИК У ЧАЛМІ:Бо я согрішив.

ГЕБРЕЙСЬКИЙ ДЕМОН:Согрішив тим, що помер і потрапив у наші лапи.

МОЛОДИК У ЧАЛМІ:Значить, це вхід до ісламського пекла?

ДЕМОНИЦЯ:Ні.Вхід до ісламського джаханаму там. (Показує на двері через дорогу) .

МОЛОДИК У ЧАЛМІ:То ти шайтан, який мене відведе у джаханам?

ДЕМОНИЦЯ:Ні, я християнський диявол.

МОЛОДИК У ЧАЛМІ:Значить, я прийшов не туди.

ЄВРЕЙСЬКИЙ ДЕМОН:Туди. Прийшов прямо туди, де треба. Мусульмани горять тут, у християнському пеклі, де й ти як мусульманин горітимеш. А єврейські грішники потрапляють у твій крижаний ісламський джаханам, християнські ж грішники відправляються в гебрейський шеол, під нашу владу, владу єврейських демонів. Це доля всіх тих, чия кров не перейшла через сорок небесних камінців, тож не стала чистою, праведною.