Мілорад Павич - Скляний слимак

Закохана пара знову залишається сама в квартирі Дівчини.

ДАВИД:Я вкрав у нього люльку, а поклав до його кишені садового ножа. Нехай трохи поторгує холодною зброєю. Знаєш це — коли щось украдеш, щось і подаруєш.

ДІВЧИНА:Де про це написано?

ДАВИД:У Павича.

ДІВЧИНА:Що то за Павич?

ДАВИД:Зараз побачиш (сміються) . Тепер нарешті можемо запалити нашого скляного слимака. Загаси світло, щоб було святковіше… До речі, запальнички ми вже не маємо!

ДІВЧИНА:Ось сірники.

Давид виймає сірника. Дівчина гасить світло, моторошна музична тема виявляє скляного слимака. Давид черкає. У тому світлі від сірника сяє у всій своїй красі скляний слимак. Лише його видно на сцені. Перед тим, як Давид піднесе сірника до скляного слимака, Дівчина й він зливаються у довгому поцілунку. Доки ще в Давидовій руці горить сірник, падає завіса.

Приміщення залишається ще ДВАДЦЯТЬ СЕКУНД у повному мороці, чекаючи на вибух. До вибуху не доходить і світло запалюється знову.

Тут читати: МОЛОДИК У ЧАЛМІ (примітка верстальника) .

Ремарка перекладача : нагадую, що сам М. Павич у вступній ремарці радив режисерові вибирати колядки на свій розсуд; тут — лише моя пропозиція, тут і ще раз далі.