Мілорад Павич - Скляний слимак

ДІВЧИНА:Чи є в цій книжці і його портрет?

ДАВИД:Звичайно. Як і ти, належав до вісімнадцятої династії єгипетських володарів.

Дівчина скрикує.

ДАВИД:Упізнала його, хіба ні? Так, то є Чоловік у чорному пальті, в якого, як тобі здається, ти вкрала запальничку.

ДІВЧИНА:Що ти кажеш? Хіба я не вкрала її?

ДАВИД:Ні. Він підлаштував, щоб ти її вкрала, аби тебе знову вбити.

ДІВЧИНА:Вигадуєш.

ДАВИД:Не цього вечора. Зараз я все бачу. Це не запальничка, а пекельна машина. Якби я черкнув ще раз, ми злетіли б у повітря разом зі слимаком і цим будинком. Тому нам краще позбутися запальнички! (Кидає її в глядацький зал) .

ДІВЧИНА:Ми б не злетіли в повітря.

ДАВИД (здивовано) : Звідки знаєш?

ДІВЧИНА:А звідти, що і я тепер дещо пригадую. Хіба не розумієш? Якщо твоя єгипетська оповідка правдива, тоді Чоловік у чорному безпечний для нас. Все вже відбулося. Він вже вбив нас, і вдруге не може. Не існує на світі такого, щоб можна було вбити тебе двічі. Нема на світі такого… (дивиться на годинник) крім того, він спізнився. Перейшло за північ. Тепер уже Різдво, на Різдво родиться, а не вбивається. Христос рождається, Сенмуте!

Дівчина скрикує. Чути дзвінок у двері. Дівчина скрикує знову.

ДАВИД:Не відчиняй.

ДІВЧИНА:Це не він. Це хтось, що приходить як різдвяний гість. Відчиню. Це Різдво, тож не можу не відчинити дверей різдвяному гостеві.

Давид і Дівчина підходять до дверей. Дівчина боязко відчиняє двері. Входить Чоловік у чорному пальті. Давид і Дівчина злякано відсахнулися.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ ПАЛЬТІ:Слава Богу, що знайшов вас. Де запальничка? Я ледь не вмер зі страху, щоб ви не черкнули тричі… Збився з ніг, шукаючи вас… Цей прилад коштує сотні тисяч.

ДАВИД:Викинули запальничку (показує через плече на публіку) .

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ:Направду? (Перестрашено звертається до глядачів) . Важливе повідомлення! Увага! Небезпечно для життя! Предмет, який вам кинули, не запальничка. Це зброя особливого призначення. Її вибухове наповнення активізується після третього послідовного запалювання. Прохання до того, хто знайшов пристрій, негайно його віддати! (Сходить у глядацький зал і підходить до того, хто знайшов запальничку — однаково: фіктивний він чи ні; забирає в нього запальничку й повертається на сцену, тримаючи запальничку високо в руці, скидає пальто, дає його Давидові і гепається у фотель, тримаючи й далі запальничку в руці) .

Давид чіпляє пальто на вішак і краде з нього люльку.

Пан у чорному хапає зі столу різдвяного калача.

ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ ПАЛЬТІ:Вмираю з голоду! Різдвяний калач, то ж для різдвяного гостя? От я і є вашим різдвяним гостем!

Чоловік у чорному сміється й кусає різдвяного калача.

Чути пісню, з коридору. Група Колядників, наче вихор, влітає до квартири. Вони несуть «Вертеп» — це яскиня з картону, на ній звізда, а в ній ясла, в яких новонароджений Христос, а біля ясел Йосиф і корови, віслюки та вівці. Все з пофарбованого дерева. На поклін до них підходять актори, які грають трьох царів, пастушків тощо. Колядники піснею вітають із Різдвом господарів:

Давид і Дівчина винагороджують Колядників, які разом із Паном у чорному покидають квартиру. Прощаючись, Давид непомітно опускає як подарунок у кишеню Пана в чорному садовий ніж, украдений у корчмі. Колядники, виходячи, співають: