Пауль Целан - Нічийна троянда

викроковує
літери й літер смертно-
безсмертну душу,
йде до алеф і йод [78] Алеф і йод — перша й десята літери гебрайської абетки. З літери «йод» починається невимовне Господнє ім'я (Ягве). , йде собі далі,

будує його, щит Давида [79] Щит Давида (гебр. маґен Давід) — щит з Давидовою зіркою. Те, що щит «будують», пояснюється накладанням один на одного двох трикутників, які утворюють Давидову зірку. В алхімічно-теософському сенсі це вода і вогонь та їх взаємне проникнення у т. зв. «вогненній воді». , велить йому
спалахнути, колись,

велить йому згаснути — ось він стоїть,
незримий, стоїть
біля альфи й алефа, біля йода,
біля інших, біля
усіх:
у тобі,

бет [80] бет — друга літера гебрайської абетки, має також значення «дім». З літери «бет» починається гебрайська Біблія. , — це
дім, де накритий стіл,

повний сяйва і сяйва.

Es gab sich Dir in die Hand:
ein Du, todlos,
an dem alles Ich zu sich kam. Es fuhren
wortfreie Stimmen rings, Leerformen, alles
ging in sie ein, gemischt
und entmischt
und wieder
gemischt.

Und Zahlen waren
mitverwoben in das
Unzählbare. Eins und Tausend und was
davor und dahinter
größer war als es selbst, kleiner, aus-
gereift und
rück- und fort-
verwandelt in
keimendes Niemals.

Vergessenes griff
nach Zu-Vergessendem, Erdteile, Herzteile
schwammen,
sanken und schwammen. Kolumbus,
die Zeit-
lose im Aug, die Mutter-
Blume,
mordete Masten und Segel. Alles fuhr aus,
frei,
entdeckerisch,
blühte die Windrose ab, blätterte
ab, ein Weltmeer
blühte zuhauf und zutag, im Schwarzlicht
der Wildsteuerstriche. In Särgen,
Urnen, Kanopen
erwachten die Kindlein
Jaspis, Achat, Amethyst — Völker,
Stämme und Sippen, ein blindes

E s s e i

knüpfte sich in
die schlangenköpfigen Frei-
Taue —: ein
Knoten
(und Wider- und Gegen- und Aber- und Zwillings- und Tau-
sendknoten), an dem
die fastnachtsäugige Brut
der Mardersterne im Abgrund
buch-, buch-, buch-
stabierte, stabierte.

Воно далось тобі в руки:
неозначене Ти, безсмертне,
всяке Я прийшло через нього до себе. Довкола
плавали вільні від слів голоси, пустотілі форми, і все
увіходило в них, змішано
й геть розмішано
й знову
змішано.

І числа були
ввіткані
в незліченне. Одиниця і тисяча й те,
що стоїть перед ними і після них
було більшим за нього самого, меншим, ви-
зрілим,
уперед і назад
перетвореним
у кільчасте Ніколи.

Забуте сягнуло
в надто-забутливе, світу частини, серця частини
легко пливли,
потопали й пливли. Колумб,
з пізньо-
цвітом в очу, квіткою
для розсади,
мордував свої щогли й вітрила. Все вирушало,
вільно,
зі спрагою відкриттів,
відцвітала роза вітрів, гортала свої
пелюстки, світовий океан
квітував цілокупно й відверто, у чорному світлі
диких стернових румбів. У трунах,
урнах, канопах
прокидалися немовлята
яшма, агат, аметист — народи,
племена й роди, незряче

Х а й б у д е

долучилося до
змієголових вільних
канатів —:
вузол
(і контр- й анти- й однак- і подвійний і ти-
сячний вузол), в якому
масничнооке поріддя
куничих зір у безодні
читало, читало, читало
по складах, по складах.

Brich dir die Atemmünze heraus
aus der Luft um sich und den Baum:

so
viel
wird gefordert von dem,
den die Hoffnung herauf- und herabkarrt
den Herzbuckelweg — so
viel

an der Kehre,
wo er dem Brotpfeil begegnet,
der den Wein seiner Nacht trank, den Wein
der Elends-, der Königs-
vigilie.

Kamen die Hände nicht mit, die wachten,
kam nicht das tief
in ihr Kelchaug gebettete Glück?
Kam nicht, bewimpert,
das menschlich tönende Märzohr, das Licht gab,
damals, weithin?

Scherte die Brieftaube aus, war ihr Ring
zu entziffern? (All das
Gewölk um sie her — es war lesbar.) Litt es
der Schwarm? Und verstand,
und flog wie sie fortblieb?
Dachschiefer Helling, — auf Tauben-
kiel gelegt ist, was schwimmt. Durch die Schotten
blutet die Botschaft, Verjährtes
geht jung über Bord:

Über Krakau
bist du gekommen, am Anhalter
Bahnhof
floß deinen Blicken ein Rauch zu,
der war schon von morgen. Unter
Paulownien
sahst du die Messer stehn, wieder,
scharf von Entfernung, Es wurde
getanzt. (Quatorze
jullets. Et plus de neuf autres).
Überzwerch, Affenvers, Schrägmaul
mimten Gelebtes. Der Herr
trat, in ein Spruchband gehüllt,
zu der Schar. Er knipste
sich ein
Souvenirchen. Der Selbst-
auslöser, das warst
du.

O diese Ver-
freundung. Doch wieder,
da, wo du hinmusst, der eine
genaue
Kristall.

Викреши шеляг подиху
із етеру довкола себе, викреши дерево:

саме
стільки
вимагають від того,
кого сподівання кидає вгору і вниз
стрімкими схилами серця — саме
стільки.

на крутім віражі,
де його вразила хлібна стріла,
що спивала вино його ночі, вино
злиденних, королівських
вігілій [82] Див. примітку 47. .