Пауль Целан - Нічийна троянда

Про
далеке сузір'я Великого Пса [97] Сузір'я Пса — назва двох сузір'їв: Великий Пес (лат. Canis major) розташований південніше від екватора, Малий Пес (лат. Canis minor) — трохи північніше від нього. Тут мова, ймовірно, йде про Великого Пса. , про
яскраву зорю [98] Яскрава зоря й білий карлик асоціюються з Сиріусом, який ще називають зіркою Пса, або Собакою Оріона. Сиріус — це візуально-подвійна зоря, тобто зоря, що має зорю-супутника (білий карлик), яку можна безпосередньо спостерігати в телескоп. в нім, про білого
карлика [99] Див. примітку 98. , що тче разом з ним
в бік землі віддзеркалені тракти,

про
посохи пілігримів, там також, про південне, чуже
й сплетене із волокон нічних,
як слова непоховані,
що розсипані
в сферах досяжних
цілей і стел, і колисок.

Про
правдиве, завчасне й спізніле-тяжіння-до-тебе,
про мовлене у височінь,
що лежить там напохваті, схоже
до одного з каменів серця, виплюнутих
разом з їхнім не-
знищенним годинником,
в антикрай, в античас. Про таке
цокання й цокання серед
кубів жорстви
слідами гієни назад
і вперед простежених
шерегів
предків, Тих-
з-ім'ям-та-його
круглястим проваллям.

Про
одне дерево, про єдине.
Так, про нього також. І про ліс доокола. Про ліс
геть незайманий, про
думку, з якої він виріс, як звук
і півзвук, і аблаут, і ауслаут, по-скіфськи
заримований в такт
скроні прибитих сюди,
із
подихом
степових стебел записаний в серце
цезури годин — в те царство,
у царств
щонайдальше, у
велику внутрішню риму
потойбіч
зони німих народів, у тебе,
мови ваго, слова ваго, вітчизни ваго
вигнання.

Про це дерево, про цей ліс.

Про кам'яний
парапет мосту, з якого
він стрибнув
у життя, окрилений
ранами, — про
міст Мірабо [100] Pont Mirabeau — міст через Сену в 15-му районі Парижа. Оспіваний в однойменному вірші французького поета Ґійома Аполлінера. Ймовірно, саме з нього в квітні 1970 р. Целан здійснив свій фатальний стрибок у небуття. .
Де не плине Ока. Et quels
amours! [101] Et quels / amours! (франц. «І яка любов!») — злегка видозмінена цитата з вірша Гійома Аполлінера «Міст Мірабо». (Кирилицю, друзі, також
верхи я мчав через Сену,
мчав через Рейн.)

Про одного листа, про нього.
Про того листа, про листа зі Сходу. Про шкарубку,
малесеньку купку слів, про
неозброєне око, яким він сягає
трьох
зірок у поясі Оріона [102] Пояс Оріона — сузір'я Оріона розташоване на небесному екваторі перед сузір'ям Великого Пса. Його легко розшукати за трьома блакитними надгігантами, що утворюють астеризм Пояс Оріона: За давньогрецьким міфом, Оріон, син Посейдона, був мисливцем. На полюванні його супроводжував небесний пес Сиріус. За один із неблаговидних вчинків Оріона було осліплено, однак, отримавши від свого батька здатність ходити по хвилях, він морем дійшов до володінь бога сонця Геліоса, проміння якого повернуло йому зір. Невпинне просування Оріона на Схід збігається з вектором руху Целанового вірша. — о посоху
Якова [103] Посох Якова — три зірки Поясу Оріона утворюють Посох Якова. Крім того, тут наявні також інші асоціації, насамперед з біблійним праотцем Яковом, праобразом вигнанця; з апостолом Яковом, до могили якого в Сантьяго де Компостела (іспанська Галісія) здійснюється паломництво, під час якого паломники тримають в руках посохи (апостол Яків вважається патроном паломників); «посохом Якова» в добу середньовіччя називали також інструмент для морського орієнтування (попередник секстанта). ,
знову пускаєшся в мандри! —

на карті небесній,
що відкрилась йому.

Про стіл, де це все відбулося.

Про однісіньке слово, з тієї купки,
від якого той стіл
став лавкою для весляра, про річку Оку
і про води.

Про слово супутнє, яке
процідить весляр у вухо пізнього літа
своїм
кочетам чуйним:

Колхіда [104] Колхіда — рівнина, розташована між східним берегом Чорного моря та Кавказом. У давньогрецькій міфології — батьківщина Медеї, кінцева мета походу аргонавтів. Часто згадується в поезії Овідія, Мандельштама, прозі К. Паустовського. У Целана Колхіда уособлює не так конкретну місцевість, як певний духовний ландшафт, що поєднує в собі топос і логос, утопічний край і мовну вітчизну. .