Пауль Целан - Нічийна троянда

на споконвічних полях мандрагори [70] мандрагора — у міфології деяких народів корінь мандрагори є символом Великої матері, яка дарує життя. У єврейській символіці — втілення запліднення й плодючості. В ритуалах відьомського ворожіння вважався наділеним чарівною силою. квітує воно,
як неоздобно-оздоблене зілля,
як зілля, привілля, признака, як слово сокирне,
при-
кметниково, ось так
підходять вони до людської плоті, лиш тіні,
лишаються, всякий
спротив —
був тільки святковим десертом, не більше, —:

Скромно,
в ногу з законом і часом
береться за справу Ганс-живолуп [71] Ганс-живолуп (Schinderhannes) — історична особа на ім'я Йоганн Бюклер, що отримав прізвисько Ганс-живолуп, оскільки якийсь час був живодером на різниці. Ставши ватажком розбійницької шайки, багато років тероризував рейнські землі, сіючи жах як серед німців, так і серед французів. В 1803 р. його було схоплено й страчено в Майнці. Французький поет Ґійом Аполлінер присвятив йому свій вірш «Шіндерганнес» («зб. «Алкоголі»), який був перекладений Целаном. ,
соціально й алібі-ельбно,
і Юльхен, ах Юльхен [72] Юльхен — коханка Шіндерганнеса на ім'я Юлія Блезіус, з якою він мав спільну дитину. Вже у вірші Аполлінера своєю відрижкою вона приводить в дію гільйотину. :
гладка і вдоволена, знову відригує гучно,
й цим приводить у рух гільйотину, — call it (г а ття!)
love [73] call it love (англ. «назвіть це любов'ю») — назва вірша німецького поета Ганса Маґнуса Енценсберґера зі зб. «Захист вовків». Чужомовність та недбалість вислову різко контрастують тут з контекстом, у якому стоїть ця цитата, що є формою неавтентичного мовлення. .

Oh quand refleuriront, oh roses, vos septembres? [74] Oh quand refleuriront, oh roses, vos septembres? (франц. «O, коли знову розквітнуть, троянди, ваші вересні?») — видозмінена форма останнього рядка сонета французького поета-символіста Поля Верлена «Надія жевріє стеблом соломи в хліві» з кн. «Sagesse» («Мудрість»), який насправді звучить «Ah, quand refleuriront les roses de septembre?» («Ах, коли зацвітуть вересневі троянди?»).

Das Auge, dunkel:
als Hüttenfenster. Es sammelt,
was Welt war, Welt bleibt: den Wander-
Osten, die
Schwebende, die
Menschen-und-Juden,
das Volk-vom-Gewölk, magnetisch
ziehts, mit Herzfingern, an
dir, Erde:
du kommst, du kommst, wohnen werden wir, wohnen, etwas

— ein Atem? ein Name —

geht im Verwaisten umher,
tänzerisch, klobig,
die Engels-
schwinge, schwer von Unsichtbarem, am
wundgeschundenen Fuß, kopf-
lastig getrimmt
vom Schwarzhagel, der
auch dort fiel, in Witebsk,

— und sie, die ihn säten, sie
schreiben ihn weg
mit mimetischer Panzerfaustklaue —,

geht, geht umher,
sucht,
sucht unten,
sucht droben, fern, sucht
mit dem Auge, holt
Alpha Centauri herunter, Arktur, holt
den Strahl hinzu, aus den Gräbern,

geht zu Ghetto und Eden, pflückt
das Sternbild zusammen, das er,
der Mensch, zum Wohnen braucht, hier,
unter Menschen,

schreitet
die Buchstaben ab und der Buchstaben sterblich-
unsterbliche Seele,
geht zu Aleph und Jud und geht weiter,

baut ihn, den Davidsschild, lässt ihn
aufflammen, einmal,

lässt ihn erlöschen — da steht er,
unsichtbar, steht
bei Alpha und Aleph, bei Jud,
bei den ändern, bei
allen: in
dir,

Beth, — das ist
das Haus, wo der Tisch steht mit

dem Licht und dem Licht.

Око, темнаве:
як хижі вікно. Збирає,
що було світом, лишається світом: мандрівний
схід,
ширяючих
людей-і-юдеїв,
народ-з-понад-хмар, магнетично
притягує, пальцями серця, до
тебе, земле:
ти прийдеш, ти прийдеш,
ми будемо жити, жити, щось

— подих? ім'я? —

в осиротілому ходить довкола,
пританцьовуючи, незграбно,
янголове
крило, важке від незримого, біля
зраненої ноги, з пере-
вантаженим трюмом
від чорного граду, який
випав і там, у Вітебську [75] Вітебськ — місто в Білорусії, біля якого народився видатний єврейський художник Марк Шаґалл. ,

— а ті, хто посіяв його, вони
стирають його
міметичною лапою фауст-патрона! —,

Ходить, ходить довкола,
шукає,
шукає внизу,
шукає вгорі, далеко, шукає
оком, зводить
униз Альфа Центавру [76] Альфа Центавра — найяскравіша зірка сузір'я Кентавра в південній півкулі. , Арктур [77] Арктур («Ведмежий пастух») — найяскравіша зірка в сузір'ї Волопаса в північній півкулі. Альфа Центавра й Арктур близькі тут тільки за абеткою, на небі їх ніколи не можна побачити разом. , виводить
промінь з могил,

йде в ґетто й Едем, зриває
букет сузір'я, котрого вона,
людина, для прожиття потребує, тут,
серед людей,