Пауль Целан - Нічийна троянда

Жодна збагачена досвідом мандрів
у світлі вігілії [47] віґілія (лат. vigilia) — «нічна варта», «нічне пильнування». Як літургійне поняття вживається для позначення різних форм молитовної практики, напр., нічної молитви й нічного пильнування біля померлого. У начерках до Бюхнерівської промови «Меридіан» читаємо: «Вірш — це безкінечна віґілія». слова
рука.

Але ти, оспала, завжди
мовноправдива кожною
з пауз:
за
скільки взаємно роздільного
знов споряджаєш усе це в дорогу:
ложе
пам'яті!

Ти відчуваєш, як ми лежимо,
білі від тисячо-
барвного, тисячо-
устого перед лицем
часо-вітру, подихо-року, серця-ніколи.

Was geschah? Der Stein trat aus dem Berge.
Wer erwachte? Du und ich.
Sprache, Sprache. Mit-Stern. Neben-Erde.
Ärmer. Offen. Heimatlich.

Wohin gings? Gen Unverklungen.
Mit dem Stein gings, mit uns zwein.
Herz und Herz. Zu schwer befunden.
Schwerer werden. Leichter sein.

Що відбулось? Полишив скелю камінь.
Хто тут прокинувсь? Ти і я.
Мова, мова. Суземля з зірками.
Вбога і беззахисна. Моя.

І куди тепер? В невідгомонне.
Разом з каменем верстаєм путь.
Серце й серце, ваготою повне.
Стати важчим. Легшим буть.

Dreizehnter Feber. Im Herzmund
erwachtes Schibboleth. Mit dir,
Peuple
de Paris. No pasaran .

Schäfchen zur Linken: er Abadias,
der Greis aus Huesca, kam mit den Hunden
über das Feld, im Exil
stand weiß eine Wolke
menschlichen Adels, er sprach
uns das Wort in die Hand, das wir brauchten, es war
Hirten-Spanisch, darin,

im Eislicht des Kreuzers «Aurora»:
die Bruderhand, winkend mit der
von den wortgroßen Augen
genommenen Binde — Petropolis, der
Unvergessenen Wanderstadt lag
auch dir toskanisch zu Herzen.

Friede den Hütten!

Тринадцяте лютого [48] Тринадцяте лютого — 13/14 лютого 1934 р. відбулося повстання віденського пролетаріату проти австро-фашистського режиму канцлера Дольфуса. *. В серце-вустах
зрина шибболет [49] Шібболет (гебр. колос, потік) — поняття, запозичене з біблійної Книги Суддів (12:4–6). Там воно означає словесний розпізнавальний знак, своєрідний пароль, за яким відрізняють своїх від чужинців. Так зветься також вірш Целана зі збірки «Від порога до порога», в якому це слово є символом приналежності до табору гнаних і переслідуваних. . З тобою,
Peuple
de Paris [50] Peuple de Paris (франц. «народе Парижа») — заклик до населення Парижа під час Паризької комуни 1871 р. . No pasarán [51] No pasarán (ісп. «вони не пройдуть») — лозунг республіканців під час громадянської війни в Іспанії 1936 р. .

Ліворуч овечка: це він, Абад і ас [52] Абадіас — ім'я старого іспанського революціонера, що жив у французькому вигнанні. Будучи пастухом, він випасав свої череди в місцевості неподалік від літнього будиночка Целана в Нормандії. ,
старець з Уески [53] Уеска (ісп. Huesca) — місто в Іспанії (Арагон), центр однойменної провінції. Існувало ще в доримську епоху. Під час громадянської війни 1936 р. за місто точилися запеклі бої. , прийшов зі своїми псами,
прийшов через поле, вигнанцем
біліла хмаринка
людської шляхетності, він проказав
нам слово в долоню, на яке ми чекали, це була
пастуша іспанська, в ній,

у крижаному сяйві «Аврори» [54] «Аврора» — назва військового крейсера, холостий постріл якого 25 жовтня (7 листопада) 1917 р. по Зимовому палацу в Санкт-Петербурзі знаменував початок більшовицького перевороту в Росії (т. зв. «Жовтневої революції»). :
братня рука, що махає
пов'язкою, знятою з віч,
великою, наче слово — Петрополіс [55] Петрополіс — ця переінакшена на грецький лад назва Санкт-Петербурга зустрічається в поезії Осипа Мандельштама («В Петрополе прозрачном мы умрем»). ,
незабутих блукаюче місто, що лежало й тобі
тосканським смутком на серці.

Мир хатам! [56] Мир хатам! — частина епіграфа «Мир хатам! Війна палацам!» до прокламації «Гессенський сільський вісник» німецького письменника-революціонера Ґеорґа Бюхнера (1813–1837).

Hinausgekrönt,
hinausgespien in die Nacht.

Bei welchen
Sternen! Lauter
graugeschlagenes Herzhammersilber. Und
Berenikes Haupthaar, auch hier, — ich flocht,
ich zerflocht,
ich flechte, zerflechte.
Ich flechte.

Blauschlucht, in dich
treib ich das Gold. Auch mit ihm, dem
bei Huren und Dirnen vertanen,
komm ich und komm ich. Zu dir,
Geliebte.

Auch mit Fluch und Gebet. Auch mit jeder
der über mich hin-
schwirrenden Keulen: auch sie in eins
geschmolzen, auch sie
phallisch gebündelt zu dir,
Garbe-und-Wort.