Пауль Целан - Нічийна троянда

Це
написане дрібно між мурами
незрушно-правдиве
Вгору й Назад у
серцесвітле майбутнє.

Там.

Слово-
моли, море-
барвні, аж
геть у незвідане.

Відтак:
шереги
буїв, скорботних буїв
із
прекрасними, мов секунди, стрибаючими
рефлексами дихання —: світло-
дзвонні тони (дум-,
дун-, ун-,
unde suspirat
cor ) [36] unde suspirat cor (лат.) — через них зітхає серце. Запозичено з трьохчастинного мотету Моцарта „Exsultate, jibilate“. Повний його текст звучить так: Tu virginum corona, tu nobis pacem dona, tu consolare affectus, unde suspirat cor. Короно поміж дів, пошли нам мир благий, притлум усі жадання, через які зітхає серце. ,
по-
гашено, за-
плачено, наше.

Зриме, чутне,
вільно-
постале наметове слово:

Разом.

Ein Wurfholz, auf Atemwegen,
so wanderts, das Flügel-
mächtige, das
Wahre. Auf
Sternen-
bahnen, von Welten-
splittern geküsst, von Zeit-
körnern genarbt, von Zeitstaub, mit-
verwaisend mit euch,
Lapilli, ver-
zwergt, verwinzigt, ver-
nichtet,
verbracht und verworfen,
sich selber der Reim, —
so kommt es
geflogen, so kommts
wieder und heim,
einen Herzschlag, ein Tausendjahr lang
innezuhalten als
einziger Zeiger im Rund,
das eine Seele,
das seine
Seele
beschrieb,
das eine
Seele
beziffert.

Бумеранг, стежинами подиху,
так він мандрує, крило-
потужний,
правдивий.
Орбітами
зір, цілований
скалками світу, вкритий
шрамами часових зерен, часовим пилом,
осиротілий разом із вами,
лапіллі [37] Лапіллі — дрібні уламки лави, викинуті вулканом. , що до розміру гномиків
зменшені та змалілі,
знищені,
переправлені та відторгнуті,
сам собі римою, —
так він ширяє
в польоті, так
знову вертає назад,
щоб зупинитись
на серця удар чи на тисячу літ
як однісінька стрілка на циферблаті,
яка чиюсь душу,
яка свою
душу
цілком описала,
яка чиюсь
душу
цифрує.

An dem einen, dem
einzigen
Faden, an ihm
spinnst du — von ihm
Umsponnener, ins
Freie, dahin,
ins Gebundne.

Groß
stehn die Spindeln
ins Unland, die Bäume: es ist,
von unten her, ein
Licht geknüpft in die Luft-
matte, auf der du den Tisch deckst, den leeren
Stühlen und ihrem
Sabbatglanz zu — —

zu Ehren.

Одну,
єдину
нитку, її ти
прядеш — нею
оплутаний, на
волю, туди,
у зв'язане цілокупно.

Могутньо
стримлять веретена
в безплідну землю, дерева:
знизу,
світло, долучене до етерної
мати, на котрій ти стіл накриваєш, порожнім
стільцям та їхньому
блискові шабату на — —

на пошану.

Wachsendes
Steingrau.

Graugestalt, augen-
loser du, Steinblick, mit dem uns
die Erde hervortrat, menschlich,
auf Dunkel-, auf Weißheidewegen,
abends, vor
dir, Himmelsschlucht.

Verkebstes, hierhergekarrt, sank
über den Herzrücken weg. Meer-
mühle mahlte.

Hellflüglig hingst du, früh,
zwischen Ginster und Stein,
kleine Phaläne.

Schwarz, phylakterien-
farben, so wart ihr,
ihr mit-
betenden Schoten.

Дикоростуча
сірість каменя.

Сіра постава, без-
окий ти, кам'яний погляде, із яким нам
явилась земля, по-людськи,
на темних, на білих дорогах степу,
ввечері, перед
тобою, небесна хлане.

Відринуте, тяжко доправлене, вгрузло
над пагорбом серця. Жорна моря
мололи.

Яснокрило висиш ти, вранці,
між дроком і каменем, —
маленький нічний метелику.

Чорними, філактерійно-
барвними [40] філактерії — вузькі ремінці чорного кольору, на яких закріплені капсули з написаними на пергаменті уривками Тори, що нагадують про вихід євреїв з Єгипту. Під час молитви філактерії намотуються на руку. були ви,
стручки,
що молилися з нами.

In Brest, vor den Flammenringen,
im Zelt, wo der Tiger sprang,
da hört ich Dich, Endlichkeit, singen,
da sah ich dich, Mandelstamm.

Der Himmel hing über der Reede,
die Möwe hing über dem Kran.
Das Endliche sang, das Stete, —
du, Kanonenboot, heißt «Baobab».

Ich grüßte die Trikolore
mit einem russischen Wort —
Verloren war Unverloren,
das Herz ein befestigter Ort.