Її обличчя загалом схоже на ту швидку вимову, яка сьогодні була з її уст. Таке чітке, гострий ніс, фактично погідливе, але насправді ненависне. Те, яке ненавидить. Це так захоплює і зближує. Хотілося якось обережно підступитися. Навколо блимали гірлянди, розвішені на тіла публіки, яка саме вийшла на антракт і вона мені сказала, що не буде торкатися мене. Не може відтепер цього собі дозволити. Якби в неї не було сьогодні такого обличчя, я б не повірив у серйозність тих слів.
Там був Антон і Родя і темні Барбарині зуби і якісь ностальгійні бубабісти, хоча живі, тобто живучі, тобто вижилі, і десь на мент, коли ми присіли на сходах, це все загубилось і уповільнилось, як плівка магнітофона, так далеко і низько зашипіло.
Там ще на стінах була купа равликів. Я пам’ятаю Антона в Ірпені, коли він хвилин зо двадцять вимовляв у різних інтонаціях, емоціях слово «равлик», і сльози його пам’ятаю. Тоді була волога весна і вони розповзлися по асфальту, і творче збіговисько їх ненароком чавило. Так, сьогодні на стінах були ті самі равлики, або душі розчавлених. Вони піднімали свої очата і стогнали.
Я попросив її торкнутися до мене. Ні, вона торкнулася, але то пусте. Я попросив знову. Ну, торкнулась. Я теж її торкнувся. Ми засміялися, але все почало розпадатися, в партері почалася пожежа, хтось п’яний як чіп випав зі сходів і потягнув гірляндою за собою всю свою свиту, усіх яничар і офіцерів. Здійнявся шум, люди подуріли, заметушились. Я її пустив, перестав торкатись, але нічого не змінилося.
Коли ми вже сідали в метро, там ще досі кричали, почали битися, стрілятися, з’їхалася швидка, міліція, пожежна, яка нічим допомогти вже не могла, бо полум’я перекинулося на інші будівлі. І навіть досі, виглядаючи з вікна гуртожитку, видно, як десь на горизонті палає щось таке моторошне, таке гнітюче, що почалося з наших з тобою порожніх дотиків.
І ще, мене насамперед хвилюють равлики, Галю, як там вони у вогні?
коли ти шукала свого коханого
Коли ти шукала свого коханого,
чекала його у прозорій зливі,
з тобою просто спали охайно,
з часом забувши про презервативи.
Коли ти хотіла чіткі стосунки,
спільні прогулянки і вечері,
кожен збирав свої речі до сумки
і зачиняв перед носом двері.
Коли ти ходила на дискотеки
знімати собі одноразових хлопців –
дещо зникає після аптеки,
дещо можна попрати у хлорці.
Коли тебе покидали саму
і від таблеток ставало шумно,
ти виживала лише тому,
що хтось промивав тобі шлунок.
Хтось задивлявся в твою мовчанку,
хтось тобі дав ще ковток води.
Ось чому те, чого прагнеш спочатку
варте того, щоб чекати завжди.
Ступайте от нас в жупане, не говоря — в мундире,
по адресу на три буквы…
Иосиф Бродский. На независимость Украины
я б зміг набити морду якомусь генію
не без причин звичайно і його геніальність це не причина
наприклад геніальному росіянину перепрошую
за тавтологію єврею
хоча в дитинстві я думав що після отримання нобелівки
люди не какають і їм не треба митися
і це була єдина причина хотіти отримати цю нагороду
після вечірнього намазу нам із колегою захотілося відлити
нам було холодно і тісно як у кишені таємного агента
під безлюдним деревом зайшла мова про Бродського
і струсивши і блаженно зітхаючи мій брат по джихаду заявив:
«геніям можна все»
я з ним не погодився мовляв геній не повинен посилати
тим більше цілу незалежну націю тим більше у віршованій формі
за це навіть шевченківську з натяжкою отримують
ми довго сперечалися але зробили ще кілька намазів і добряче намазалися
і після дискусії обійнявши шорохуваті як вуста своєї нації дерева
у кишені таємного агента
ми заріклися не какати до отримання нобелівки
Літо починається там, де твоя долоня,
з рухом якої дихає зграя, що вибухає,
зігріває своїм теплом прохолодну
лінію горизонту від краю до краю.
Я іду по траві, яка проростає так швидко,
що, ступивши кілька кроків
піднімаюсь так високо, що видко
події, які стануться за кілька років.
І якщо серце згоряє, прорізаючи простір
до твого тіла, як астероїд земну
атмосферу, то тобі варто просто
подмухати на мою клітину грудну.
Читать дальше