Павел Коробчук - Кайфологія

час ставати дорослою, дівчинко.
життя це не те, що ти звикла бачити на відеоплівці.
усі заборонені теми, як просту арифметику, вивчено, –
для романтики і гостроти не обов’язково курити на заправці.

мало світла в кінці панелі, мало в щілинах просвіту.
алкоголь тобі не замінить міцні чоловічі плечі.
рідко хто долетить до середини твого досвіду,
але час бути сильною дівчинкою, а сильні не плачуть.

ти теж не витримувала свого досвіду, пускаючи кров під кранами,
притуливши, щоби почути стукіт серця, вухо до плитки.
амбітна жінка відчайдушна, ніби тварина поранена,
а без амбіцій – все одно, що піймана в клітку.

ти іноді сонцезатемнювальна, іноді – для поліпшення зору,
іноді – пристрій нічного бачення, іноді контактна, як лінза.
мій зір це варіант захисного військового гарнізону,
але ти відразу його захоплюєш, опинившись поблизу.

тобто, риси твого обличчя піднебесні, але не завжди вірні, –
пошук власного простору має бути головною рисою.
час змінювати кілька кривих просторів на один рівний.
час ставати дорослою.

вчора сидів на Лук’янівському цвинтарі
і навпроти мене хтось сидів на Лук’янівському цвинтарі
і сидів непомітно і сам себе не помічав у
насправді відсутньому натовпі таких же непомітних
і спостерігав чи його ніхто не помічає

я не про мертвих людей
я про живих бомжів
хоча яка особлива різниця?

вони там собі розділили територію цвинтаря на умовні ділянки
і кожен знає коли хто помер на його ділянці
маю на увазі не померлий а бомж знає
і в день смерті бомж приходить на свою могилу
тобто на одну зі своїх могил
на одну з могил завдяки якій він живе

і збирає там собі весь хавчик все добро
не знаю може поминальні вінки здає назад у похоронні бюро?

вчора того непомітного бомжа
помітили родичі
не його родичі
а родичі якогось померлого
коли той саме збирав з надгробка
не померлий а бомж
те що залишили родичі які якраз відходили
в сенсі покидали цвинтар

і почали його бити
не трупа а бомжа

може це мене вони помітили або тебе?

якщо ти
бомж
труп
поет
то твоя присутність не обов’язкова

стопиш нічне авто на трасі і їдеш у сторону моря.
свобода вибору це узгоджені дії того, хто стопить,
із тим, кого стоплять. і про причини не говорять,
оскільки у таких випадках збігається пропозиція й попит.

водій слухає радіо, по якому передають морські хвилі,
і ти відчуваєш, що вам по дорозі аж до самого берега.
усі життєві бажання – подібні, хоча й примхливі,
ворушаться в наших тілах, ніби крона дерева.

ви мовчки прорізаєте нічне темне черево,
розглядаючи одеську трасу як абсолютне полотно спокою.
взаєморозуміння – це коли люди зростаються черепом,
це коли тільки вони замерзають під однією спекою.