Овидий - Любовні елегії. Мистецтво кохання

Хто б сумнівався, що після вина саме в пору й у танці
[350] Звабними рухами рук зачарувати усіх?
Хто б то не подивляв мастака-танцюриста на сцені?
От що таке для очей тіла проворного рух!
Дівчині, хай це дрібне, але й в кості грати не вадить,
Варто їй знати і тут всі хитромудрі ходи.
То нехай кине на «три», а то гарненько зміркує,
Як їй тут бути, який, хитрий, придумати хід.
Є і в «розбійників» гра; ось тут дивися в обидва:
Гине камінчик тобі, раз він один — проти двох.
Воїн без пари — далі вояк, дарма що в полоні,
[360] Часто вертається він, хоч і мав намір іти.
В сітку відкриту хай кидають кульки — їх по одній ти
Вправно раз по раз бери, інших, однак, не торкайсь.
Є іще ось яка гра: тут стільки ліній є, скільки
Рік, що по колу біжить, має в собі місяців.
Є ще така: трьома камінцями її починають;
Виведеш їх в один ряд — то перемога твоя.
Тисячі ігор тих є! І дівчині конче їх знати:
Саме за грою, бува, паросток пустить любов.
Гарні робити ходи — невелика, одначе, заслуга:
[370] Спокій у грі берегти — це неабияка річ.
От, захопившись, бува, розкриваємось, необережні:
Що потаємним було — часто вигулькує в грі.
Гнів постає, гидке оте зло, жага багатіння,
Потім — образи, сварки, непогамовна злоба.
Всяке почуєш тоді, здригається навіть повітря, —
Всяк у підмогу собі месників кличе, богів.
Правила гри — вже ніщо; чуже чи своє — упереміш.
Вигуки, сльози, кляття — сам я був свідком того.
Хай від такої ганьби береже вас, дівчата, Юпітер:
[380] Під час такої-от гри де вже подобатись вам!

Ось це й усе, на що вам природа не поскупилась;
Більше всіляких забав в нас є, у чоловіків.
Тут перегони з м’ячем, тут списи, розгонисті кола,
Зброя всіляка, щити — й кінь, що по кругу біжить.
Тож не для вас усе те: поле Марсове, Тибр і студені
В спеку води джерел {241} 241 385-386. Марсове поле — площа за стінами Рима біля Тибру, де відбувалися гімнастичні й військові вправи. Води джерел — фонтан, що його спорудив Агріппа на Марсовому полі, славний дуже холодною і чистою водою, що надходила водогоном з Апеннін. , діви й жінки, не для вас.
Портик Помпеїв зате, коли жар від коней етерних
Діви чоло обдає, — вам насолода й хосен.
Часто відвідуйте храм лавроносного Феба, що в морі
[390] Нам посприявши в бою, флот єгиптян потопив,
Радо бувайте і там, де сестра і дружина вождева {242} 242 390-391. Флот єгиптян потопив … — йдеться про битву коло мису Акція (31 р. до н. е.). Сестра і дружина вождева — Октавія і Лівія.
В честь корабельних звитяг пишні колони звели.
Де вівтарі, де мемфійську телицю {243} 243 393. Мемфійська телиця … — йдеться про храм Ісіди, яку в Римі ототожнювали з Венерою. обкурює ладан,
Де й три театри {244} 244 394. Три театри — Помпея, Марцелла і Бальба; найбільший з них, театр Помпея, збудований у 55 р. до н. е., вміщав до сорока тисяч глядачів. — й щоб там на видноті ви були;
Далі — й арену, де кров на піску ще парка, а потому —
Цирк, де довкола стовпа — вихор гарячих коліс.
Що приховав — немов закопав: ніхто й не згадає.
Так-от і врода: чого, схована, варта вона?
Краще співай, ніж Тамір і краще грай на кітарі,
[400] Ніж Амебей {245} 245 399-400. Тамір — див. прим, до «Л.», III, 7, 61–62; Амебей — афінський кіфаред III ст. до н. е. , а однак, хто б ти був без слухача?
От приховав би свій твір Алеллес із Косу — донині
В морі Венера {246} 246 401-402. Апеллес — славетний грецький живописець (IV ст. до н. е.); Венера — тут «Афродіта Анадіомена» — одна з найвідоміших його картин. була б, десь у його глибині.
А чого прагне співець, про священні співаючи речі? —
Слави: всю працю свою славі присвячує він!
Дбали колись і боги, й вожді про поетів, а хорам
Дяку складали гучну і нагороду в свій час.
І величавим було, і святим імення поетів,
Дорогоцінні не раз їм подавали дари.
Енній {247} 247 409-410. Енній — видатний римський епічний поет (239–169 рр. до н. е.). В «Анналах» уславив свого сучасника Сціпіона Старшого (Африканського); на родинному кладовищі Сціпіонів йому було поставлено статую. з Калабрії честь мав таку, Сціпіоне великий,
[410] Поряд із прахом твоїм, друга близького, лягти.
Нині — зневажено плющ: хоч як ушановуй мистецтва
Вчених сестриць, а тебе, врешті, назвуть лінюхом.
Хай там! А ми, й не склепляючи віч, слугуємо славі!
Без «Іліади» й Гомер нині б Гомером не був!
Хто про Данаю б чував, якби у тій замкнутій вежі,
Вік весь вона пробула, аж до старечих сивин?
Ось чому, кралі, посеред юрби вам варто бувати,
Часто ж ідіть за поріг — просто пройтися собі!
Так і вовчиця, щоб мати вівцю, йде на цілу отару,
[420] Так і Юпітера птах падає на голубів.
Хай і красуня покаже себе серед людної площі:
З-між багатьох одного, певно, привабить вона.
Де б комусь в око ти впасти могла — старайся там бути,
Щоб бодай хтось із юрби став закоханцем твоїм!
Випадок важить і тут: гачок наготові хай буде —
Рибка спіймається й там, де на улов і не ждеш.
Часто аж лапи збивають собі гончаки по яругах —
Олень же, глянеш бува, в сіті потрапить і сам.
От Андромеду візьми: не мала й у гадці, що сльози,
[430] Саме ті сльози рясні так заполонять когось!
Часто, в сльозах, волосся рвучи, на погребі мужа —
Мужа знаходить вдова: звабив когось її сум.