88 – 89. Юстініан (483 – 565) – візантійський імператор (з 527 р. до смерті), за якого створено кодекс законів Римської держави, чим, на думку Данте, надіто вузду на людність. Тепер в сідлі ж нема нікого – тобто на престолі немає самодержця. Порівняння народу з конем, державця, владаря – з вершником, а законів – з вуздою було для Данте звичайним (див. хоч би «Бенкет», IV).
91 – 92. Кесаря нового та посадили б до його сідла – натяк на відомий євангельський вислів: «Віддайте кесареве кесареві, а Богове – Богові» (Матв., XXII, 21), один з найпопулярніших аргументів у пропагандистській боротьбі гібелінів проти зазіхань папства на світську владу.
97 – 117. Німець Альберт – Альбрехт Габсбург (1248 – 1308), син Рудольфа (див. Ч. VII, 91 – 96 і прим.), як і батько, носив номінальний титул «короля римлян», але фактичної влади над Італією не мав.
105. Сад імперії – Італія.
106 – 107. Монтеккі і Капелетті – гібеліни з Верони, Мональді і Філіпескі – з Орв’єто.
111. Сантафйор сплюндрований. – Папа Боніфацій VIII завоював більшу частину графства Сантафйор у Сьєнській Мареммі.
118. Скажи, Юпітере – звичайна для тих часів плутанина античної міфології з християнською: згадування Юпітера замість Христа.
118 – 123. Цим терцинам гнівного осуду Божої бездіяльності й байдужості до людських справ разюче відповідає таке саме гнівне звертання до Бога в Шевченковому «Юродивому»:
А ти, всевидящеє око!
Чи ти дивилося звисока…
…
І не осліпло. Око, око!
Не дуже бачиш ти глибоко!
Ти спиш в кіоті!
Та ще у його вірші «Якби ви знали, паничі…»:
А може, й сам на небеси
Смієшся, батечку, над нами
Та, може, радишся з панами
Як править миром!
Збіг цей пояснюється не тільки тим, що великий український поет добре знав твори великого поета італійського й глибоко шанував його (порівняймо численні згадки про Данте у віршах та у «Щоденнику» Кобзаря), а ще й схожістю суспільно-політичних умов у обох країнах, що викликало і однакову реакцію обох геніальних представників своєї епохи й свого народу.
125. Марцелл – політичний ворог Юлія Цезаря. Тут у розумінні: впливовий противник імператорської влади.
ПІСНЯ СЬОМА
Передчистилище. – Долина земних владарів
4 – 5. Шлях достойним душам показав Спаситель – див. прим.Ч. І, 90.
6. Октавіан (63 р. до н. е. – 14 р. н. е.). – імператор римський Август.
28. Внизу місцина е. – Це Лімб (лат. limbus – кайма), перше коло католицького Пекла, де, за церковним вченням, перебувають душі ветхозавітних праведників і деяких славетних людей античного світу і куди прямують душі немовлят, що померли без хрещення (див. П. IV, 25 – 151).
35. Три священні шляхи – так звані богословські (християнські) чесноти: віра, надія і любов.
74. Ебен – тропічне дерево з темною, часто чорною деревиною.
83. Тіні, що присіли на квітках і травах – душі земних владарів, які, захоплені мирськими справами, забували про спасіння своєї душі.
91 —96. Рудольф Габсбург (1212 – 1291) – імператор Священної Римської імперії, який свого часу мав змогу зцілить хворе тіло Італії, але не схотів допомогти їй (див. прим. Ч. VI, 97 – 117).
97 – 100. А цей… Оттокар (Пржемисл) II – король чеський, лютий ворог Рудольфа, загинув на війні з ним 1278 року.
101 – 102. Ледащо з бородою – Венцеслав IV (1270 – 1305) – король Чехії, Польщі та Угорщини.
103 – 105. Кирпань – французький король Філіпп III Сміливий (1245 – 1285), батько короля французького Філіппа IV Гарного (що був на троні 1282 – 1314 рр.), вмер після поразки в війні з Педро III Арагонським (вмираючи, лілеї вкрив ганьбою).
104. Дух з добрістю в лиці – Генріх Наваррський, прозваний Товстим (пом. 1274), тесть того ж Філіппа IV Гарного.
112. Той, що видається моцаком – Педро III Арагонський (1236 – 1285) – чоловік дочки Манфреда Костанци (див. в тексті і в прим. 116 – 120), зруйнував Пулью (Неаполітанське королівство) і Прованс, 1282 року був обраний королем Сицилії після повстання в Палермо проти французів («Сицилійська вечерня»).
113. Носач – Карл I Анжуйський (докладніше див. прим. Ч. XX, 62 і 67).
116 – 120. Юнак – Альфонсо III, старший син Педро і Костанци, помер у 26-літньому віці (1291 р.); дальші діти цього ж шлюбу – Федеріго II Сицилійський (пом. 1337) і Джакомо II Арагонський (пом. 1327) – були, на думку Данте, не такі вдатні, бо не успадкували батькової доблесті (найкращого із спадку в них нема).
129. Беатріче і Маргеріта – перша й друга дружини Карла І Анжуйського.
130 – 132. Найтихший владар. – Найбільше з усіх присутніх тут вінценосців щастя в дітях мав, на оцінку Данте, англійський король Генріх III (пом. 1272), син Іоанна Безземельного.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу
Особенно возмущает ложное имя поэмы -
"Божественная комедия".
Должно быть "Дивная комедия".
Также, сравнение сюжета с талантом пьес Аристофана!