Данте Алигьери - Божественна комедія

4 – 6. І ніч… спливла із Гангу, терези тримавши. – Єрусалим, за середньовічною географією, лежить у центрі суходолу. На крайньому сході цього суходолу – в Індії річка Ганг, на крайньому ж заході – Геркулесові стовпи (Гібралтар), Іспанія і Марокко. Коли в Єрусалимі заходить сонце, то від Гангу насувається ніч. В описувану пору року, тобто в час весняного рівнодення, вона тримає в руках терези, тобто перебуває в сузір’ї Терезів, протистоячи сонцю, що перебуває в сузір’ї Барана. Після ж літнього сонцестояння, як меншать день почне, ніч вийде з сузір’я Терезів, тобто кине їх.

46. «В ісходе Ізраїлеве…» (церк.) – «Коли Ізраїль виходив з Єгипту» (початок 114 псалма).

57. З півнеба вже прогнала Козерога. – У мить сходу сонця сузір’я Козерога було на меридіані, а тепер стало наближатися до заходу.

91. Каселла. – Каселла да Пістойя – відомий свого часу співак і композитор, друг Данте.

94 – 105. Каселла розповідає поетові, що душі тих, що шлях їм не лежить на Ахерон, тобто не засуджених на муки Пекла, злітаються після смерті до гирла Тібру, звідки ангел відвозить їх у човні на острів Чистилища. Він довго не брав з собою Каселлу, але той не бачить у цьому кривди, бо ангел-перевізник робить це не сам, а справедливій підлягає волі. Папа Боніфацій VIII проголосив різдво 1299 року початком першого церковного «ювілею» – річного строку, протягом якого католицька церква обіцяла всякі посмертні пільги й розгрішення всім, хто прийде на прощу до Рима. Дія «Чистилища», за обчисленнями коментаторів, відбувається навесні 1300 року, тобто якраз через три місяці. Тому ось уже три місяці ангел вантажить до свого човна тих, хто бере в цьому «ювілеї» участь (натурою або, переважно, грішми й дарунками на церкву).

112. «Любов, що думці промовля моїй…» – канцона Данте з третьої книги його твору «Бенкет».

119. Старий – Катон.

25 – 27. Тіло Віргілія, який помер 19 року до н. е. в Бріндізі, було поховане, за повелінням Августа, в Неаполі – де нині вечір.

36. Як три особи містять суть одну – натяк на християнський догмат про триєдиність Бога.

37. Quia («тому що») – латинський термін середньовічної схоластики, що означає опис життєвих явищ без дослідження їх причинних зв’язків, яке позначалося терміном «propter quia» («через що») Зміст Віргілієвих слів: «Людський рід не повинен заглиблюватись у з’ясовування причин життєвих явищ. Слід обмежуватись тільки зверхнім описом навколишньої дійсності».

39. То понести не мусила б Марія – тобто Христос не мав би потреби для спасіння людства сходити на землю у вигляді Маріїного сина Ісуса.

40 – 44. Віргілій згадує дохристиянських мудреців та філософів, таких як Арістотель, Платон та інші (між ними й сам Віргілій), які волею Закона, тобто Бога, не змогли спізнати істини.

49. Турбія і Лерічі – крайні пункти гористої місцевості між Генуєю і Ніццою на побережжі Лігурійського моря.

103 – 145. Манфред (1231 – 1266) – король Неаполя й Сицилії (з 1258 р. до смерті), син Фрідріха II, внук імператора Генріха VI і Костанци, непримиренний ворог папства, відлучений від церкви. Загинув під Беневенто у бою з Карлом І Анжуйським, посланим проти нього папою.

115 – 116. У доні будь… – дочка Манфреда, на ім’я також Костанца, вдова Педро III Арагонського, мати королів Арагону і обох Сицилій (від неї народився блиск Арагону і Сицилій блиск).

117. І правді всій допоможи розкриться – тобто розвій тьму брехень про те, що Манфред, нібито як відлучений від церкви, перебуває в Пеклі. Дуже показово і характерно для послідовно гібелінської позиції Данте, що серед душ Чистилища, які рано чи пізно неодмінно всі ввійдуть у Рай, поет ставить на перше місце серед військових і державних діячів саме проклятого римською курією Манфреда.

124 – 131. Манфреда було поховано побіля мосту Беневенто. Кожен воїн королівського війська поклав камінь на його могилу, так що виріс цілий пагорб і король спочивав під вартою важенного каміння. Архієпископ міста Козенци, Бартоломео Піньятелло, виконуючи заборону папи Климента IV давати притулок навіть трупові відлученого Манфреда, наказав вийняти його з-під каміння й перенести за межу архієпископської парафії на другий берег річки Верде.

132. Із тягарем обернених свічок. – Під час обряду відлучування священики гасили свічки, швидко обертаючи їх ґнотом униз.

6. Душі наші полумінь єдна. – Таку думку поділяли деякі філософські школи, як-от платоніки та інші.