Валентин Кудрицкий - Втомлені гори

То ж нехай шахраї пам’ятають,
За що люди не терплять панів.
21.3.2000 р.

ПЕРШИЙ СОРТ
Той, хто любить секс і спорт,
То людина – перший сорт.
28.1.2006 р.

БАНДИТАМ
Ці намістники Божі,
Що по горло в крові,
Чи невже вони й справді
Безнадійно тупі?
І невже ті не знають
Що війна – то змія,
То – найбільше страхіття,
Яке знає земля.
І невже зрозуміти
Ті не можуть ніяк,
Що людина – не робот,
Що вона – не слимак?
Їх не може дістати
Ані плач, ні мольба,
Що сказать таким можна,
Окрім слова – ганьба!
А тому я звертаюсь
До землян, так сказать:
– Вбийте першого того,
Хто накаже вбивать!
А Планета гуляє,
А Планета гуде,
Може завтра і нашу
Україну це жде?
2.3.2003 р.

ДО ЧОГО ДОЖИЛИСЬ?
Як же тут не станеш ти
Хвилюватись, брате,
Як держава вже для нас
Стала, ніби катом?
Що біжать з держави всі,
Хто ходить ще може.
І невже, хотів би знать,
Бог нам не поможе?
1.2.2003 р.

АБИ ВИЖИТЬ
В цьому світі щоб вижить –
Буть тварюкою треба
І душить всіх підряд. Особливо рабів.
Щоб, нарешті таки, ті проснулись горбаті
І за душу взяли всіх бездушних катів.
В цьому світі щоб вижить – не думай
Ні про яку порядність, не думай про такт,
Бо як ти не з’їси свою жертву сьогоднІ,
То вона тебе з’їсть, не вагайся, це – факт.
А тому, про порядність не думай,
І за тим, чого в світі нема, не жалій...
Як не хочеш ти жить, як порядна людина,
То будь вічним рабом і народжуй повій.
10.6.2001 р.

ПО ТРУПАХ
Ми – нові пани. Ми – крутії.
Нам треба раби і гарем.
По трупах, по трупах, по трупах
Ми до корита дійдем.
А всіх, хто дорогу перейде
І проти нас піде, зітрем!
По трупах, по трупах, по трупах
Ми до корита дійдем.
Бо честь і порядність – то догма.
Хто пискне – усіх без проблем...
По трупах, по трупах, по трупах
Ми до Олімпу дійдем.
11.2.2001 р.

ГАЧОК ДЛЯ ОЛЕН
Я не вірю сьогодні в порядність,
Бо де честь мала буть – виріс член.
І то просто гачок для наївних,
Для гарненьких, дурненьких Олен.
Бо у цьому жорстокому світі,
Де пасуться наївні дівки,
Там безпечно себе почувають
Всякі покидьки і вовки.
10.6.2001 р.

БОЖІ НАМІСНИКИ
О, як би я хотів, щоб люди
Стали добрішими в житті,
І не хапали всіх за душу
Так, як хапали нас вожді.
Кому така тре’ демократія,
Де пільги тільки для катів?
Для тих, що ходять з автоматами,
Щоб поробити з нас рабів.
Вони і досі ще жирують,
По списку першому живуть,
І їх усіх, немов релікти
Ще і сьогодні бережуть.
Оті, що стріляли в потилицю,
Глумились з людей, як з тварин,
Вони і сьогодні у милості,
І в кожного свій лімузин.
Для тих, що нас всіх грабували,
Тим – Ялти і хатки у зруб,
А тим, що як бик працювали,
Тим лагідне слово з трьох букв.
Бо усі ті, що там, – недоторкані,
Бо то – наш золотий генофонд,
Бо то – наші намісники божії –
Ті, що нам об’явили фронт.
Бо що будем всі ми робити,
Як раптом не стане вождів?
Бо хто ж буде баб гвалтувати,
А в плуг запрягать мужиків?
20.10.2001 р.

ДІДУСЬ І ГОЛОВА
– Хто тут з нас старший: ти чи я? –
Пита в дідуся Голова.
– Це як сказать,– дідусь в отвіт,–
По чину – ти, а я – від літ.
Та як на мене – той старіший,
Хто, певно, більше з двох мудріший.
13.5.1992 р.

ЧУЖЕ ДОБРО
– Як хочеш ти дружить з сріблом –
Не прись ти за чужим добром,
Чуже, мій хлопчику, добро
То є отрута – не срібло.
29.5.2003 р.

БУЛИ ЧАСИ
Були часи такі, Данило,
Коли трясло всіх і водило,
Боялись всього всі підряд –
Будь ти співак, чи кату брат.
Навіть боялися любить,
Щоб честь держави не зганьбить,
А ще не дай Бог в нічку пізню
Та хтось з нас влюбиться в заміжню!
То так і знай: дадуть під хвіст
Будь ти хоч тричі комуніст.
А зараз, чом би й не гордиться:
Яку вгребли – та і годиться!
А ми порядки ще ганьбили,
Видно, що мало дурнів вчили.
21.6.1990 р.-2006 р.

ЗАМОК
Дорога без кінця і краю.
А я біжу. Куди? Не знаю!
І от прибіг. А на дверях
Висить замок, як в клубі дах.
Висить замок над нашим світом
І надпис, що пройшло вже літо.
Поцілував я той замок
І зрозумів, що світ – це Вовк.
29.9.1990 р.

НОВІ УКРАЇНЦІ
Отакі вони сьогодні українці новії:
Не здоровкаються хлопці, бережуть калорії.
7.4.2000 р.

ЄДИНА РОДИНА
Ну, що з того, що ти об’їдаєшся воблою,
Й скільки знаю тебе – ходиш з торбою?
Що з того, що об’їдаєшся ікрою заморською,
Якщо ходиш завжди ти із кислою мордою.
Читать дальше