Валентин Кудрицкий - Квітка кохання

То все для тебе написала.
І якщо ти відчула вже,
Що на душі тепліше стало,
То значить, вже зацвів женшень
І появилось в хаті сало.
30.4.1998 р.

А СОЛОВЕЙ СВИСТИТЬ
Сиджу й не знаю, що робить? –
Чи йти до тебе, чи вернуться,
А соловей в гаю свистить,
Що я не можу... розігнуться.
4.2.1999 р.

О, БОЖЕ МІЙ!
О,Боже мій! О, Боже мій!
Що зі мною твориться?
Із-за цього живота
І душа потвориться.
4.2.1999 р.

ЯКЩО Є СОВІСТЬ
Як є в людини честь і совість,
То в неї, знаю, є і гордість.
6.6.1998 р.

ЯКБИ БУЛО МЕНІ ЛІТ ДВАДЦЯТЬ
Якби я був міліонером
Чи мільярдером, так сказать,
Я б все, що мав, жінкам віддав би,
Аби нас ті могли кохать.
Я б цілував їх миле тіло
Серед вербичок і беріз,
І хай би все вогнем горіло –
Та ні з одної б з них не зліз.
Як цього ми не розумієм,
Коли нам двадцять – двадцять п’ять,
Коли від погляду німієм,
Але соромимось сказать…
19.2.1998 р.

ПРОТИ СОВІСТІ НЕ ПІДУ
Хай мене уб’ють, повісять,
Хай я матиму біду,
Та на змову проти честі
Нізащо я не піду.
4.3.1998 р.

ЩОБ ТИ ПИСАВ ПРО УКРАЇНУ
Аби писав він про людину,
А не якогось... Кравчука,
Ніколи б він не був Тичина
Й в житті б не мав особняка..
5.5.1997 р.

ПРОМІНЬ І ПОСМІШКА
Посмішка жіноча –
Як небесні очі
Й як на вас погляне,
То не треба й Сочі.
Промінь, як і посмішка,
То єдине ціле,
Хоч, якщо відверто,
Ми в …мишень більш цілим.
11.11.1998 р.

«БІДА»
Якою б жінка не була лихою,
Але вона завжди з... «бідою».
Й не будь біди тієї в Ані,
То хто б тоді на неї глянув?
І через ту ото біду
І я до неї теж іду.
Бо дав Бог жінці, так сказать,
Щоб їй було нам що давать.
І хоч ми маємо кінці...
Та ми завжди, немов старці.
Ну як же тих не поважать,
У кого є нам що давать?
2.2.1998 р.

НЕ НАДРИВАЙСЯ
Хуліганочко маленька,
Ну ж, іди мерщій сюди
Й принеси мені дві мірки
Ти «свяченої» води!
Та не дуже надривайся
І багато не гони,
Щоб із нас, як все те вип’єм,
Не сміялися пани..
9.9.1998 р.

ЧАРІВНЕ ЧУДО
Дивлюсь на це чарівне чудо
Аж в душі палахкотить,
Як би я хотів це чудо
Десь у гори заманить!
Роздягти оту слов’янку,
/Хай Боги мене простять!/,
І під зорями до ранку,
Мов на скрипці грати й грать.
Бо як гляну на те чудо,
То охота жить і жить!!!
Бо від погляду одного
Вся душа палахкотить.
22.7.2009 р.

ЯКЩО ЛЮБИШ
Грудоньки дівочі, ніби
Ясний Місяць у хмарках,
То появляться, то зникнуть,
Як над морем білий птах.
Я дивлюсь, очей не звожу
З теї Божої краси,
Й стільки зваби в них знахожу,
Як у крапельках роси!
Так і хочеться руками
Їх злегесенька дістать
Та ще й досі, хоч старий вже,
Їй боюсь про це сказать.
І дівчина зупинилась,
Як солдати, що в строю:
– Не дивись на Місяць, хлопче,
Як з тобою я іду!
А як хочеш теє-того...
То за хвіст ти не тягни,
А гайда до гастроному
І пішли під ясени.
20.11.1998 р.

Я ВЖЕ СТАРИЙ
Скільки живу – не знаю літа
І як до тебе підійти,
Щоб міг вогнем свого магніта
Тебе, як скутер, завести.
Щоб міг тебе заворожити
Й стрибнути в вир таких широт,
Щоб нам обом хотілось жити
Й кричать від щастя і щедрот.
20.11.1998 р.

НЕ ТУДИ ПОПАВ
Я так хотів з тобою стрітись,
Що від одних думок літав,
Але коли на тебе глянув,
Відчув, що не туди попав.
17.9.1998 р.

ЯК ЛЕТЯТЬ ЖУРАВЛІ
Я хотів би в тобі розчинитись,
Як в небесній далі журавлі,
І на тебе всю нічку дивитись,
Як на зайчика дітки малі.
Як хотів би, щоб ти посміхалась,
І рум’янилось маком лице,
І щоб доля тебе не цуралась,
Як трояндами поле цвіте.
Як хотів би тебе цілувати
І до ранку, всю ніч, обнімать,
І з тобою на теплому морі
Хоча б раз у житті побувать.
Й подивитись, як мучаться люди,
Що під пальмами днями лежать.
Чи то й справді такі то там муки,
Що не хочуть всі звідти втікать?
Хочу я, щоб калина палала,
Як моя від кохання душа.
І щоб ти цілі дні засмагала,
Моя рибко завжди золота.
Як хотів би в тобі розчинитись,
Як шепочуться з вітром гаї,
І з тобою всю нічку дивитись,
Як у небі летять журавлі.
30.4.1998 р.

РОЗБОМБЛЕНЕ ЩАСТЯ
Дивлюсь на ваші грудоньки,
Немов на зіроньки небесні,
І дзвони б’ють в моїй душі,
Як у соборах в дні воскресні.
І серцю хочеться любить,
Лизать омріяне кохання,
Та тільки жаль: стріла летить,
Щоб зупинить мої бажання.
Тобі я щастя не приніс,
Бо надто вже була ревнива,
Читать дальше